Білоруськими за походженням є в українській мові слова бадьорий, дьоготь, жлукто. Чимало слів було засвоєно з поль-ської мови: білизна, гарцювати, кепський, ліжко, місто, під-лога, посаг, скарга, тлумачити, урядник, хвороба, шибка, цимбали та ін. Польська мова була також одним з посередників лексичних запозичень із західноєвропейських мов. Є запози-чення з інших слов'янських мов, наприклад, в українській літературній мові слово влада чеського походження.

9. РОЗВИТОК ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

А Лексика української мови протягом усього її існування поповнюється новими словами, зокрема і властивими тільки для неї. Але споконвічна спільність лексики східнослов'ян-ських мов не втрачається. Розвиток російської, української та білоруської мов відбувається на спільній основі, в близь-ких історичних умовах. Спільними є й джерела їх збага-чення.

Головне місце в лексиці східнослов'янських мов посідають слова, утворені від давньоруських коренів.. Але ці похідні слова утворювалися в кожній мові вже за її власними зако-нами і в кожній мові мають свою специфічну морфологічну будову. Для української мови характерними, наприклад, є:

1) віддієслівні іменники на -пня: вагання, одруженая, навантаження;

2) відприкметникові іменники на -іеть; більшість, рівність, спадковість;

3) іменники — назви людей за їх діяльністю з суфіксами -ник, -ач-, -ій: волочильник, розповідач, водій;

4) дієслова з суфіксом -уаа-: виконувати, начищувати;

5) дієслова з префіксами перед-, попід-, зне-: передбачити, попідгортати, знесилити.

В українській мові поступово виникав цілий ряд слів, яких немає в інших східнослов'янських мовах, наприклад, багаття, баритися, взагалі, гарний, жовтень, заздалегідь, карбованець, лелека, мріяти, січень, щодня та ін.

Українська мова зберегла деякі давньоруські слова, які, наприклад, в сучасній російській мові заступлені вже іншими: мито — пошлина, житниця -— таможня, око — глаз, селянин — крестьянин та ін. Деякі слова, маючи однакову або близьку будову, вживаються в українській і російській мовах у різних значеннях або набули додаткових, відмінних значень, напри-клад: укр. злодій — рос. злодєй; укр. річ — рос. речь і вещь. Порівняймо ще укр. луна і рос. зхо, а також рос. луна і укр. місяць, при наявності і рос. месяц, або укр. час і рос. время, пора, а також рос. час і укр. година і т. ін.

Але переважна частина спільних слів має те саме або дуже близьке значення в усіх трьох східнослов'янських мовах. Як їхня спорідненість, так і деякі відмінності особливо добре простежуються при порівнянні слів одного кореня. Зіставимо, наприклад, рос. брат, братание, брататься, братец, братик, братишка, братски, братский, братство і укр. брат, братання, брататися, братик, братець, братусь, по-братньому, по-братер-ському, братній, братський, братерський, братерство, братство або рос. бельїй, побелка, отбеливание, побеленний, отбеленньїй, белесий, белеть, белеться, белехонький, белизна, белила, белить, белиться, белье і укр. білий, побілка, вибілювання, побілений, вибілений, білястий, білявий, біліти, білішати, білітися, білісінький, білість, білило, білити, білитися, білизна. Незначні відмінності, як бачимо, простежуються тут переважно у виборі інших суфіксів або префіксів.

До складу сучасної української літературної мови входить певна частина слів, що виникла за радянський період розвитку нашого суспільства — його культури, науки і техніки. Це, на-приклад, такі слова, як виробничник, відбудовник, відмінник, возз'єднання, вуз, господарник, гуртожиток, заочник, здравни-ця, зліт, змагання, зміна, знеосібка, колгосп, ланковий, міськ-рада, місцевком, новатор, обліковець, осередок, парторг, проф-орг, рада, ракетобудування, космос, супутник, космодром, само-критика, сільрада, стіннівка, трудодень, ударник, цілинник, та ін.

Як бачимо, значна частина цих слів утворена від здавна існуючих в українській мові коренів або виникла шляхом переосмислення слів.

Поряд із словами-термінами окремих галузей науки і тех-ніки, а також інтернаціоналізмами — запозиченими словами, властивими багатьом сучасним мовам світу, вони дуже яскраво характеризують сучасний лексичний склад української літе-ратурної мови.

10. СЛОВА, ЗАСВОЄНІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

З ІНШИХ МОВ, КРІМ СЛОВ'ЯНСЬКИХ

А Запозичення слів властиве усім мовам світу і є ознакою життєздатності певної мови. Різноманітні історичні зв'язки українського народу з різними народами Сходу і Заходу, потреба називати нові поняття, що є в інших народів, загаль-ний розвиток науки і культури, виробництва і суспільного життя зумовлювали і зумовлюють доплив слів з інших мов. Збагачуючи українську мову, збільшуючи її виражальні мож-ливості і придатність як засобу спілкування в суспільстві, іншомовні слова більшою чи меншою мірою поступово втра-чають свій іншомовний характер, підлягають законам фоне-тики і морфології української мови. Це особливо стосується найдавніших запозичень.

В українській мові є здавна засвоєні слова з грецької мови — назви предметів (парус, баня, миска), назви рослин і тварин (лавр, мак, м'ята, кит, крокодил), власні імена (Андрій, Василь, Олександр; Софія, Олена). Але основна частина грецьких за походженням слів є слова-терміни, що належать до різних галузей науки, культури й мистецтва: астрономія, історія, математика, фізика, філософія, аналіз, синтез, діалектика, ідея, метод; азот, бром, хлор; атмосфера, клімат, полюс; грам, метр; граматика, фонетика, синтаксис; театр, сцена, мелодія; амністія, демократія, монархія та ін. З грецьких словотворчих елементів утворюються також нові слова: аероплан, космодром, спектроскоп, термостат, фотографія.

Слова латинського походження, за винятком деяких най-давніших запозичень (кесар, коляда, фортуна) і власних імен (Марко, Павло, Юлія), найчастіше пов'язані з наукою і тех-нікою (аргумент, дедукція,