Давніми запозиченнями здебільшого є слова, засвоєні з тюркських та інших східних мов — назви страв, одягу, пред-метів побуту, рослин, будівель, терміни тваринництва тощо. Наприклад: амбар, балик, башлик, бугай, кавун, кумис, лапша, сарай, табун, таз, халва, чабан. Ці слова були запозичені здебільшого через усну мову.

Українська мова засвоїла також певну кількість слів з німецької мови. Німецькі за походженням слова стосуються насамперед ремесел, торгівлі, управління, військової справи, медицини, мистецтва, побуту, наприклад: верстат, шайба, бухгалтер, штраф, солдат, бинт, лазарет, арфа, мольберт, фартух, танець та ін. Запозичення з німецької мови проникали до української з найдавніших часів як усним, так і писемним шляхом.

З середини XVIII ст. починається помітний вплив фран-цузької мови, здебільшого через російську. Такими спільними для української та російської мов запозиченнями є назви деяких суспільно-політичних понять, а також слова, пов'язані з мистецтвом, технікою, військовою справою, побутом: парла-мент, політика, бюст, сюжет, ресора, шосе, каска, партизан, пальто, пудра, шик та ін.

Англійські запозичення проникають до української лек-сики, починаючи з XIX ст., теж переважно через російську мову. Вони стосуються техніки, політики, спорту, мореплав-ства, побуту: блюмінг, тунель, лідер, мітинг, бокс, футбол, докер, шхуна, біфштекс, плед, ром та ін.

Певна кількість слів була засвоєна українською мовою з інших західноєвропейських мов: музична та деяка інша термінологія — з італійської мови (акорд, дует, кантата, арка, нетто, аварія, бензин, гондола); терміни, пов'язані з мореплав-ством, військовою справою та деякі інші слова — з голланд-ської (боцман, рейд, шлюпка, мортира, картуз, ситець). З інших європейських мов українська мова запозичила лише поодинокі слова: армада, карамель, сигара — з іспанської; каста, коб-ра — з португальської; гейзер — з ісландської; бринза, мамалига — з румунської; бекеша, чардаш — з угорської; морж, пурга — з фінської.

Увійшовши в українську мову, запозичені слова стають основою для утворення нових, похідних слів. Наприклад: парус — парусний, парусність, парусина; республіка — рес-публіканський, республіканець, республіканка; солдат — солдатський, солдатка; партизан — партизанський, партизанка, партизанити тощо. Утворення похідних слів є ознакою того, Що слово вже міцно ввійшло до лексичної системи україн-ської мови.

Деякі іншомовні запозичення, зокрема і згадані вище, означають поняття, для вираження яких українська мова не має інших, близьких за значенням питомих слів. Інші запо-зичення мають українські відповідники, утворюючи з ними синонімічні пари або й ланцюжки, наприклад: дефект — недолік — хиба — гандж; експеримент — дослід тощо. Треба вміти правильно використовувати ці синоніми в мові, па-м ятаючи, що загалом іншомовні слова тяжіють більше до книжної мови, до мови наукових праць, і надуживати ними у мові звичайній або розмовній, неначе хизуючись своєї» «вче-ністю», не слід.. Проти вживання без потреби іншомовних слів уступав В. І. Ленін.

ФРАЗЕОЛОГІЯ

План

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНСЬКУ ФРАЗЕОЛОГІЮ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНСЬКУ ФРАЗЕОЛОГІЮ

3 лексикою української мови нерозривно пов'язана фра-зеологія. Буквально слово фразеологія означає вчення про звороти мови (phrasis — по-грецькому зворот, вираз). Адже слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні, утворюючії іноді стійкі словосполучення, що сприймаються як єдине ціле, тобто як певний мовний зворот. Сукупність таких стійких словосполучень і називають фразеологією. Фразеологічними словосполученнями є, наприклад, гіркий хліб (нелегке життя), пекти раки (червоніти), собака на сіні (скупий), море по коліна (нічого не страшно). Означаючи, таким чином, певні пред-метні поняття, дії, якості, стани та інше, фразеологічні звороти збагачують наше уявлення про навколишню дійсність, відчутно поповнюють словниковий склад мови.

Ступінь злиття або поєднання слів у фразеологічних зво-ротах буває неоднаковий. У деяких висловах їх елементи вже втратили своє колишнє значення і поєднуються надзвичайно тісно. Тільки спеціальний аналіз допомагає встановити їх походження. Наприклад, пояснити виникнення звороту дати гарбуза допоможе лише знання народних звичаїв.

У багатьох фразеологічних зворотах слова набувають об-разного значення: гав ловити (бути неуважним), не братися за холодну воду (нічого не робити), опинитися між двох вогнів (потрапити у скрутне становище, коли небезпека загрожує з усіх боків). В таких словосполученнях значення окремих слів не тільки зрозумілі, а й певною мірою мотивують загальне значення фразеологізму: перебувати між двома вогнями справ-ді і неприємно, і небезпечно; свобода рухів обмежена, можна обпектися і т. ін. Зв'язок між словами тут менш тісний.

Є, нарешті, усталені мовні звороти, які характеризуються, однак, певною самостійністю частин. Вони можуть бути по-повнені іншими словами, окремі їх елементи можна досить легко замінити інтими — синонімічними. Це переважно зво-роти, які вживаються в писемній, книжній мові. Порівняймо, наприклад: прийняти до виконання і прийняти до неухиль-ного виконання.; прийняти рішення і прийняти ухвалу; обмін досвідом і обмін передовим досвідом; притягти до відповідальності і притягти до кримінальної відповідальності; розв’язати питання і вирішити питання. Як правило, основне слово такого звороту може бути ядром також інших подібних словосполучень: порушити питання, порушити справу, пору-шити клопотання; брати до уваги, брати до відома, брати участь тощо.

До фразеології належать і крилаті слова — влучні вирази видатних людей, українських, російських та зарубіжних пись-менників, переклади античних та інших стародавніх висловів: Світ ловив мене, та не спіймав. (Г. Сковорода.) Сізіфова праця. (Гомер.) Борітеся — поборете. (Т. Шевченко.) Пропаща