слабким студентам паралельно з опануванням університетського курсу заповнити недоотримані знання з окремих розділів шкільної програми, а сильним не знижувати темпи допоможе метод інтенсиву. Але реалізація цієї задачі, по-перше, неможлива без формування у всіх студентів без виключення навичок логічного аналізу матеріалу, логічного мислення і культури професійного спілкування, а по-друге, без переносу отриманих теоретичних знань у реальну ситуацію спілкування.
Робота викладача ускладнюється і тим, що в умовах двомовності (а на елітних спеціальностях з англійською, німецькою чи французькою мовою навчання і трьомовності) багато студентів ставляться до української мови як до другорядного чи уже знайомого предмету. Саме тому систематизація співвіднесення рідної російської (чи обраної для навчання іноземної) мови з українською буде включати три аспекти: вибір мовного і мовленнєвого матеріалу для навчання науковому спілкуванню; співвіднесення мовних і мовленнєвих одиниць у процесі навчання; формування співвіднесеності російської й української мов при вивченні останньої.
Задачі не з простих, але, як говорить народна мудрість, нове – це забуте старе. Згадаймо: у наших земляків В.О. Сухомлинського і В.Ф. Шаталова не було байдужих чи слабких учнів, тому що спиралися вони в роботі на ощадливі технології навчання, враховуючи потреби та інтереси кожного. На думку В.Г. Костомарова і О.О. Леонтьєва, до процесу відбору і презентації мовного і мовленнєвого матеріалу й управління його оволодінням слід підходити з точки зору їх комунікативної доцільності. О.Д. Митрофанова і М. Гала пишуть, що комунікативність відмітає викладання фонетики, лексики, морфології й синтаксису в їх лінійній послідовності, а передбачає орієнтацію мовного матеріалу на близьку до реального спілкування.
Звідси випливає, що цільова настанова навчання – формування наукового, професійно-виробничого, мотиваційного, творчого, культурного, соціального, психологічного потенціалу студента щороку спирається на три групи факторів:
а) необхідність поетапного навчання студентів згідно з обраними ними спеціальностями;
б) необхідність надання професійної підготовки паралельно з удоско-наленням соціальних і особистих якостей студентів, розвитку їх творчих здібностей, планування кар’єри тощо;
в) обов’язкове забезпечення швидкого, відміченого кожним студентом результату (в ході поточного контролю з різних предметів, рольових ігор, дискусій, участі в семінарах, конференціях, написання й захисту курсових робіт та ін.).
Як свідчить практика, там, де порушуються принципи доступності, посильності й системності, панує авторитарність, слабкі студенти у своїй більшості не поспівають за сильними і виключаються з роботи. Навмисно чи не-усвідомлено вони захищають свою психіку тим, що до відбирання, обробки і засвоєння матеріалу ставляться формально і навіть байдуже. Слід зважити й на те, що сильні студенти вимагають високого ступеня прив’язки навчальної програми до своїх поточних і майбутніх професійних потреб, а коли їх очікування не виправдовуються, втрачають інтерес до навчання, починають знижувати показники успішності і пропускати заняття. Особлива роль курсу “Українська наукова мова” полягає в тому, що допомагає студентам в умовах перенавантаження навчальних програм скористатися одним із найефективніших засобів опанування лексичного матеріалу з обраної спеціальності, розвитку довгострокової пам’яті, аналізу й синтезу текстів будь-якої складності та їх відтворення в усній та писемній формі – типологією текстів. Роз-роблений О.Є. Жуковською, Г.О. Золотовою, Е.М. Леоновою і К.І. Мотіною для іноземних студентів, він був проаналізований, опрацьований, удосконалений і пропонується нами для технічних вузів.
Цикл уроків з курсу “Українська наукова мова” пов’язується з обраним студентом фахом, має комунікативну настанову, яка реалізується частинами щоуроку на конкретному текстовому матеріалі. Залежно від мети конкретного уроку співвіднесення видів мовленнєвої діяльності може бути різним, але переважає постійне поєднання читання фахового тексту, говоріння (переробка і відтворення в усній формі інформації, складання монологічного вислову, ведення діалогу і полілогу) і письма (згортання інформації – усі види планів, мікротекстів, резюме і рефератів). Особлива роль відводиться таким мовним жанрам спілкування, як монолог – повідомлення, опис, доказ, міркування, діалог – бесіда, обговорення дискусія та ін. Фонетичні, орфографічні, граматичні, стилістичні норми і правила мовного етикету закріплюються паралельно.
Протягом семестру студенти набувають стійких навичок прогнозування змісту тексту за заголовком, правильного визначення його типу, логічної структури, моделей наукових речень, властивих даному текстові; уміють з першого прочитання викласти текст про предмет, про процес, про властивості та якості, про зв’язки та відносини, про людину і результат її діяльності; здатні вільно висловлювати науковою мовою власну думку і вести діалог на задану тему; постійно розвивають і удосконалюють свої навички, цілеспрямовано використовуючи їх для опанування інших навчальних дисциплін, які вже не здаються їм надто складними. Під час роботи у переважної більшості студентів удається сформувати так званий рефлекс мети (термін І.П. Павлова).
При цьому буде реалізовано загальнодидактичні (усвідомленість, прак-тична спрямованість, перехід від простого до складного, від відомого до неві-домого, від конкретного до абстрактного) і методичні (комунікативної спря-мованості, усного випередження, функціональності та ін.) принципи, а також індивідуалізація навчання на уроці (використання одночасно декількох видів презентації навчального матеріалу, урахування особистих інтересів студентів у виборі завдань, різного рівня підготовки і різної швидкості засвоєння нового матеріалу, стимулювання бажання виступити та ін.).