однина є засобом узагальнення, коли вказує на нероз-членованість, цілісність однорідних іменників: Пере-везено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначе-ну кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчас-но було придбано комплекти спортивних костюмів;—

не можна відмінювати неживі предмети як живі істо-ти, наприклад:

неправильно правильно

Для транспортування Для транспортування

будматеріалів будматеріалів

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи.

10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним імен-никам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно правильно

допомагати надати допомогу

доручити дати доручення

змагатися провести змагання

наїхати зробити наїзд

оглянути здійснити огляд

переговорити вести переговори

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах при-пускається форма наказового способу дієслова (.доручити, огля-нути та под.).

11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад:

неправильно правильно

повідомити студентові повідомити студента

сповістити інженерові сповістити інженера водія

Карпенку Б. Т. Карпенка Б. Т.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в З. чи Д. відмінку, наприклад:

неправильно правильно

зазнати біду зазнати біди

завдати шкоду завдати шкоди

пильнувати чистоту пильнувати чистоти

шкодувати гроші на освіту шкодувати грошей на освіту

радіти перемозі радіти з перемоги

Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:

неправильно правильно

запобігти вибуху було запобігти вибухові було

неможливо неможливо

рейтингу не варто довіряти рейтингові не варто довіряти

ремонту передувала ремонтові передувала

інвентаризація інвентаризація

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад:

неправильно правильно

інструкція не гарантує інструкція не гарантує

безпеку безпеки

делегати не можуть делегати не можуть

висловити свої погляди висловити своїх поглядів

не варто починати оранку не варто починати оранки

ми не припинимо боротьбу ми не припинимо боротьби

відповідь на це не відповіді на це не

знаходили півроку знаходили півроку

13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в Р. відмінку з прийменником, наприклад:

неправильно правильно

ухилятися навчання ухилятися від навчання

відмовлятися подорожі відмовлятися від подорожі

14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

Особливості використання прикметників.

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтов-ний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтраль-ний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

неправильно правильно

роботящий працьовитий

малюсінький дуже малого розміру

мерзлякуватий який боїться морозу

довжелезний дуже довгий

довготелесий високий на зріст

безвихідне становище безпорадне становище

головатий розумний

згоден згодний

вечірняя вечірня

молодії молоді

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усі-чених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прик-метниками або розгорнутими пояснювальними конструкція-ми з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикмет-ників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

невдаліший менш вдалий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

найбільш дотепніший найбільш дотепний

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, органі-зація, яка представляється в певному відношенні ійшій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домов-леність, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкрет-ним визначенням.

неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за,..,

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

неправильно правильно

самий високий найвищий

самий чорний найчорніший

самий довгий найдовший

8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю-чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма-ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих ви-падків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або студентські досягнення пропозиції

Петренкові пропозиції Петренка В. П,

директорові розпорядження розпорядження директора

материна, батькова і другова поради матері, батька і друга

поради

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен, гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, лангранжові дужки, Петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфова праця та ін.

9. Уникають уживання прикметників, що походять від гео-графічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

білоцерківський житель житель м. Біла Церква

кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук

брестська адреса адреса в м. Брест

китайські товари товари з Республіки Китай

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які озна-чають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв:

Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярсь-кий край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:

Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.

10. Прикметник узгоджується з іменником на означення пев-них професій, посад та звань