ТВОРЧА РОБОТА

МОВНА СКАРБНИЧКА

(Пам’ятки для учнів початкових класів)

Алфавіт—всі літери, розміщені у визначеному порядку

український алфавіт

Аа, | Бб, | Вв, | Гг, | Ґґ, | Дд, | Ее, | Єє,

а | бе | ве | ге | ґе | де | е | є

Жж, | Зз, | Ии, | Іі, | Її, | Йй, | Кк, | Лл,

же | зе | и | і | ї | ій | ка | ел

Мм, | Нн, | Оо, | Пп, | Рр, | Сс, | Тт, | Уу,

ем | ен | о | пе | ер | ес | те | у

Фф, | Хх, | Цц, | Чч, | Шш, | Щщ,

еф | ха | це | че | ша | ща

ь, | Юю, | Яя

знак пом’якшення | ю | я

АЛФАВІТ-назва взята від назв першої та другої літер грецького алфавіту - “АЛЬФА” і “БЕТА”.

Алфавіт ще називають АЗБУКОЮ чи АБЕТКОЮ.

Голосні звуки, позначення їх буквами

Звуки: [а] [о] [у] [и] [е] [і]

Букви: а я о у ю и е є і ї

Я | [а]– | Валя, рядок

[йа]– | явір, хвоя, п’ять

Ю | [у]– | ключ, сюди

[йу]– | Юрко, в’юн, читаю

Є | [є]– | раннє, літнє

[йє]– | Євген, синіє, в’ється

Ї | [йі]– | їжак, поїзд, солов’ї

ТВЕРДІ ТА М’ЯКІ

Приголосні звуки

Букви, що позначають тверді приголосні:

а о у е и

Букви, що позначають м’які приголосні:

я ю є і ь

ДЗВІНКІ І ГЛУХІ

Приголосні звуки

Дзвінкі: [в, л, м, н, р, й] [б, д, з, ж, дж, дз, г, ґ]

Глухі: [п, т, с, ш, ч, ц, х, к, ф

Фонетичний розбір слова

Порядок розбору

1. Слово.

Склади (відкриті чи закриті).

Наголос.

Голосні звуки, їх вимова, позначення на письмі.

Приголосні звуки (дзвінкі й глухі, тверді і м'які), їх вимова, позначення на письмі.

Кількість звуків і букв.

Зем-ля – [зеимл’а]-5 б.; 5 зв.

з [з] - приг, тв., дзв.,

е [еи]-гол., ненаг,

м [м] - приг., тв., дзв.,

л [л’] - приг, м'як., дзв.,

я [а]-гол., наг.

Слово

Кожне слово щось означає, тобто має лексичне значення

Годинник (прилад для вимірювання часу протягом доби).

Слово може мати пряме та переносне значення

Кіт дрімає на сонечку.

Золота монета.
Взимку ліс дрімає.
Золоте проміння.

Довга коса. Ніс корабля.

Гостра коса. Ніс людини.

Піщана коса.

Метелиця, хуртовина, завірюха, буря,

буран, заметіль.
Брехня - правда; зліва - справа;

білий - чорний; працювати - відпочивати.

Будова слова

Слова складаються із таких частин:

префікс корінь суфікс, закінчення

основа

проліск и

Розбір слова за будовою

Слово за будовою розбирається в такому порядку:

Закінчення, його значення.

Основа.

З. Корінь. Спільнокореневі слова (1 -2).

РЕЧЕННЯ

Речення - це одно слово або кілька слів, об'єднаних єдиним змістом, що вира-жають закінчену думку

Світає. Край неба палає. (Т. Шевченко)

Біжить, шумить струмок.

Агов, ти поспішаєш?

Хоч ти упертий зроду, неси до річки воду.

Якщо речення вимовляється з особливим почуттям, то воно стає окличним. Окличними можуть бути розповідні, питальні, спонукальні речення. В кінці окличних речень ставиться знак оклику.

Ми до лісу ходили!

Під кущем бачили їжака?!

Не чіпайте його!

ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Слова в реченні, що відповідають на певне питання, називаються членами речення.

Верби полощуть своє гілля у воді.

Ремез збудував своє гніздечко на високій вербі.

Словосполучення. Зв’язок слів у реченні

Словосполучення –це поєднання двох або більше слів, пов’язаних за змістом і граматично

золота осінь, повіяло весною, швидко прибігти, читав книгу

Порядок розбору словосполучення

Назвати головні і залежні слова, поставити питання.

Визначити, якими частинами мови є головне і залежне слова.

Назвати засіб зв’язку слів у словосполученні (закінчення, закінчення і прийменник, тільки за змістом).

Зразок розбору

Усного:

Шию сукню

У словосполученні шию сукню головне слово – шию.

Шию (що?) сукню

Сукню – залежне слово.

Головне слово виражене дієсловом.

Залежне – іменником у З.в.

Слова пов’язані з допомогою закінчення – ю

Письмового:

Що?

Шию сукн ю

(дієслово) (іменник)

Речення може бути простим. В ньому одна граматична основа.

На луках зазеленіли трави.

Якщо два (три...) простих речення поєднуються водне, то це складне речення. В складному реченні дві (три...) граматичні основи.

Закучерявилися хмари, лягла в глибінь блакить.

Між частинами складного речення завжди ставиться кома.

Вітер лютує, і колючий сніг січе обличчя.

Речення бувають поширені і непоширені.

Непоширене речення складається тільки з підмета і присудка.

Йде дощ.

Поширене речення крім головних членів речення має другорядні.

На вулиці йде сильний дощ.

Звертання - це слово, або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються.

Під час вимови звертання виділяється голосом, а на письмі комами, знаком оклику.

Де ти, білочко, живеш? Діти! Бережіть ліси та луки.

Розбір речення

1. Вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

2. Вид речення за інтонацією (окличне, неокличне).

3. Вид речення за будовою (просте, складне).

4. За наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).

5. Граматична основа.

6. Другорядні члени речення (якщо є).

7. Знайти однорідні члени речення (якщо є).

8. Установити зв'язок слів у реченні.

Текст

Об'єднані за змістом речення утворюють текст.

Речення Текст У лісі

Діло майстра величає. Між соснами промайнула білка.

Озимі буйно зеленіли. Де її домівка? Навкруги стояла тиша.

Серце матері добре і ніжне. Гарно восени в лісі. Ось павучок

зачепився за кришталеве павутиння.

А скільки грибів довкола!

Ознаки тексту:

- наявність теми і основної думки;

- зв'язок речень за змістом;

- певна послідовність речень;

- використання мовних засобів (вживання займенників, синонімів, спільнокореневих слів);

- можна добрати заголовок.

Тема - те, про що розповідають всі речення разом. Тема часто називається в заголовку.

Основна думка - головне,