певного, без ознаки статі (воно ж прив’язане — про недоростка), паралельно вживаються форми се і це (се, брате, дурне; це я замерзаю в степу), дієслова в третій особі однини теперішньо-майбутнього часу вживаються переважно без кінцевого -є (не зна, співа, стріля), хоч воно може й уживатися (гуляє). Не уникає письменник активних дієприкметників теперішнього і минулого часу (ходячого сусіда, над помершою), інфінітив уживає переважно з суфіксом -ть (співать, сміяться, мать, спать). Прикметники й прикметникові займенники можуть уживатися в членній формі (серце палючеє, такеє, на чужую, сяя година, дурную, дорогая, золотеє), разом з тим нерідко уживаються скорочені слова (тра, ка, вам Прісько бігати більше; та вона по-нашому, мо й не вміє; я не хо). Письменник не зловживає суспільнополітичною лексикою, проте подих революції 1905 р. в його творчості відчувається: агітація, громадяни, делегати з’їзду, збори, протести, маніфестації, мітинги, прапори, «Марсельєза», рівенство, братерство, воля і навіть образне революційна завірюха. У післяжовтневий час його лексика збагачується такими словами, як комісар, комнезамож і под. До колгоспів і радгоспів С. Васильченко, як відомо, не дожив.
Короткий нарис про мову цього видатного розбудовника української мови варто завершити словами в день його 50-ліття від 30-ї трудової школи м. Києва: «Вітаємо з п’ятдесятирічним ювілеєм нашого друга й товариша Степана Васильовича Панасенка — Васильченка, глибокого знавця дитячої душі, що змалював її в багатьох художніх образах і збудив у ній почуття краси й любові до вільного українського слова».
Отже, кінець XIX — початок XX ст. — короткий, але дуже плідний період у розвитку української літературної мови. Він збігається з пробудженням української національної свідомості, зі спробами збудувати свою власну державу, з бурхливим наростанням художньої творчості як у галузі літератури, так і в інших ділянках мистецтва.
Використана література
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. — К., 1956.
Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. — Дніпропетровськ, 1982.
Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. — Львів, 1911.
Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). — К., 1961.
Горецький П.Й. Історія української лексикографії. — К., 1963.
Горобець В. Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — К., 1979.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. — К., 1993-1995.
Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. — К., 1987.
Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв’язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. — К., 1964.
Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. — К., 1987.
Житецький П.И. «Энеида» Котляревского и древнейший список ее. — К., 1900.
Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. — К., 1889.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX — поч. XX ст.). — К., 1970.
Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. — Львів, 1965.
Колете В.В. Древнерусский литературный язык. — Л., 1989.
Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке
(Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). — К., 1928.
Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. — Т. 1. — К. 1958; Т. 2. — К., 1961.
Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. — К., 1946.
Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. — К., 1984.
Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. — К., 1977.
Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. — К., 1984.
Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX — на поч. XX ст. — Харків, 1985.
Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. — К., 1985.
Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. — Варшава, 1927.
Огієнко І. Історія української літературної мови. — К., 1995.
Плющ П.П. Історія української літературної мови. — К., 1971.
Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов’янських літературних мов. — К., 1985.
Свенціцький І.С. Нариси про мову пам’яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. — 1948. — Т. 7.
Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. — К., 1959; Ч. 2. — К., 1961.
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. — К., 1994.