Реферат - Лексика конфесійного стилю
19

обрядовий календар утвердження нової релігії перестало бути суто формальним); старі боги ставали бісами й дияволами, а отже, залишалися вищими духовними істотами, яких людина боялася і яким корилася; окремі якості язичницьких богів переносилися на християнських святих, а те, що раніше було вірою перетворювалося в забобони.
       Усі ці культурно-релігійні явища позначилися й на розвитку конфесійного стилю. Ще з давніх вірувань відомі терміни бог. господь, молитва, молитися, небо. рай, пекло, жертва, храм. свято, святий і т. ін. Дохристиянська релігійна лексика наповнювалася новим християнським змістом, а формою залишалася незмінною. Одиниці грецької термінології приходили в нашу мову лише тоді, коли в стародавній вірі українців не було відповідного поняття: ангел, ікона, літургія, просфора, апостол і под.
       Сучасний стиль, що обслуговує сферу релігії, пережив багатовікову історію становлення. У його розвитку виділяються два тривалі періоди: дохристиянський (язичницький) і християнський. У першому періоді найбільш окресленою, як було зазначено, є оcтaння доба — Чорноморсько-Дунайська, інші ж, попередні, етапи чітко виокремити не маємо змоги через брак грунтовного наукового обстеження дохристиянських вірувань у найдавніший час. Другий, християнський, період є більш дослідженим, тому його, хоч і досить умовно, можна членувати на окремі етапи:
       І. Конфесійний стиль у дохристиянський період витворення (від найдавніших часів до ІХ ст.).
       ІІ. Конфесійний стиль християнського періоду (з ІХ ст.).
       . Конфесійний стиль початкового етапу (ІХ-ХІІІ ст.) (дав ньокиївська доба). '
       . Конфесійний стиль XIV — до кінця ХVІІ ст. (доба Реформації).
       . Конфесійний стиль кінця ХVІІ — першої половини ХІХ ст. (доба масової русифікації).
       . Конфесійний стиль другої половини ХІХ — 20-х pp. ХХ ст. (доба чергування періодів національного піднесення із суворими заборонами всього українського).
       . Конфесійний стиль 30-80-х pp. ХХ ст. (доба застою; діаспорний етап).
       . Конфесійний стиль 90-х pp. ХХ ст. (доба нового відродження).
       Кожний функціональний різновид мови має специфічну організацію на лексичному рівні. Не є винятком і аналізований стиль, лексична база якого була майже сформована на початку ХХ ст. Але у зв'язку з витісненням релігії з усіх сфер суспільного життя України в радянський час конфесійний стиль надовго табуюється, втрачаючи всі права на повноцінний розвиток. Зрозуміло, що й удосконалення його на лексичному терені в цей час уповільнилося. Осередком розвою конфесійного функціонального різновиду української мови стає діаспора, представники якої зберегли неперервність його історії, однак віддалення від материкової України, тобто від природних умов розвитку, мало відомі наслідки. .
       У самій же Україні протягом тривалої доби так званого застою конфесійний стиль функціонує переважно в одній зі своїх форм — усній. Це стосується як церковно-релігійних обрядових дійств узагалі, так і, зокрема, деяких його елементів — молитов, піснеспівів, читання священних книг, які продовжували своє життя в устах і душах українців. Не піддавався стиль із зрозумілих причин і науковому обстеженню, про що свідчить відсутність його в класифікаціях, а в лексикографічних джерелах елементи функціонального різновиду фіксувалися, як правило, з позначкою "застаріле".
       Сучасні ж умови активно сприяють повноцінному розвиткові всіх засобів мовної організації стилю сфери релігійно-церковного культу.
       На сьогодні маємо вже чимало богословської літератури, яка дає неоціненний матеріал для наукових розвідок; з'являються, хай ,і поодинокі, дослідження з проблем стилю; проводиться велика лексикографічна робота, пов'язана з упорядкуванням богословських номенів; організовуються конференції, круглі столи, у котрих беруть активну участь мовознавці й богослови не тільки материкової України, а й діаспори.
       Отже, конфесійний стиль поступово відроджується, щоразу відчутніше заявляючи про себе. Думається, що він одержить справжнє життя, коли на території України буде своя Українська помісна церква.
       Відмітною лексичною ознакою конфесійного стилю є значна кількість маркованих слів, пристосованих до використання саме в царині релігії. Ця лексика диференціюється за певними тематичними угрупованнями.
       Храм, його зовнішній вигляд, внутрішні атрибути, церковне начиння
       Дискос (невеликий круглий таріль на підставці, на який під час Божественної літургії покладаються частини проскур; дискос знаменує і віфлеємську печеру, і Голгофу).
       Агнець (кубічна частина проскури, що покладається на дискос і використовується для таїнства Причастя; означає тіло Ісуса Христа).
       Копіє (ніж, подібний до списа, для виймання агнця й частинок з проскур).
       Вівтар, олтар (найголовніша частина храму, де відправляється служба Божа й приноситься безкровна Жертва; вівтар означає Царство Небесне).
       Покрівці (невеликі хустки для покриття чаші й дискоса (малі покрівці); покрівець, який покриває чашу й дискос разом, називається воздух, знаменуючи собою той повітряний простір, у якому з'явилася зірка, що привела волхвів до ясел Спасителя. Усі ж разом покрівці символізують різдвяні пелюшки й поховальний саван Христа).
       Жертовник (стіл, на якому готуються Дари для таїнства Причастя).
       Звіздиця (дві металеві дуги, з'єднані так, щоб їх можна було чи скласти, чи розсунути хрестоподібно. Вона ставиться на дискосі для того, щоб покрівець не торкався вийнятих з проскур частинок. Звіздиця означає і віфлеємську зірку, і хрест).
       Ікона, або образ (зображення Пресвятої Трійці, Божої Матері, Господа Ісуса Христа та ін., яке служить предметом релігійного поклоніння й ушанування).
       Іконостас (стіна з іконами, що відділяє вівтар від середньої частини православного храму).
       Дарохранительниця (ковчег (скриня), де зберігаються Дари для Причастя хворих; робиться у вигляді невеликої церкви).
       Дароносиця (невеликий ковчег (скриня), у якому священик носить Дари для Причастя хворих удома). Солея (підвищення перед іконостасом).
       Амвон (середина солеї напроти престолу перед т. зв. Царськими Вратами, які ведуть до вівтаря; з амвона виголошуються проповіді, єктенії,

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6