Лексика конфесійного стилю - Предтечі; 3) весь ряд, у якому розміщений деісус, а інколи й багатоярусний іконоста�...

Реферат - Лексика конфесійного стилю

Предтечі; 3) весь ряд, у якому розміщений деісус, а інколи й багатоярусний іконостас);
       диптих (від гр. diptycbos — складений, удвоє; ікона у вигляді складених двох частин з рельєфним (чеканка, гравірування) або живописним (на дереві) зображенням);
       іконостас (від гр. eikon — ікона і stasis — місце стояння).
       Деякі лексеми зберегли й грецьке закінчення -05 (дискос, ірмос}, інші ж пережили повну або часткову морфологічну адаптацію (пристосування), наприклад, акафіст (від гр. akathistos — несидячий; одна з форм церковного гімну); апокриф (від гр. apokryphos — таємний, секретний; твори релігійного змісту, але не визнані церквою священними) і под.
       Досить помітними є лексичні запозичення з латинської мови. Це здебільшого конфесіоналізми лексико-тематичного ряду "теологія", проте латинські назви зустрічаються й у інших групах. Наприклад;
       вівтар, або олтар (від лат. altaria, що походить з altus —високий);
       келія (від лат. kelia — кімнатка; окрема кімната в житловому приміщенні монастиря, відведена для члена монастирської спільноти);
       культ (від лат. cultus - шанування);
       Оранта (від лат. orans - той, що молиться; один з іконографічних образів Богоматері. Богородиця зображується на повний зріст з піднятими до рівня обличчя руками й повернутими від себе долонями);
       паломництво (від лат.ра/та — пальма; подорож віруючих до святих місць з надією одержати Божу благодать);
       розп'яття (від лат. crucifixio - укріплення на хресті) тощо.
       У сфері культу функціонують і лексичні одиниці, котрі мають відповідники як у грецькій, так і в латинській мовах. До назв такого типу передусім відносимо слова:
       амінь (від гр. і лат. amen - "Хай буде Істинно, правильно");
       дух (від гр. pneuma, лат. spiritus - релігійне поняття, що означає надприродну істоту; виступає одним з основних об'єктів віри);
       душа (від гр. psyche, лат. amina - духовна сутність людини) і т.п.
       Відповідне місце займають терміни польсько-латинського походження. Наприклад:
       кант (від польськ. kant, kantuk — побожна пісня, лат. cantus - пісня, спів); літанія (від польськ. і лат. litania — прохальна або жалібна відправа; прохальний молебен);
       суплікація (від польськ. suplikacja — благальний молебен на "Святий Боже", лат. supplico - "благаю на колінах" - молебен з виставленням Святих Дарів (Східна Церква їх уживає лише для Причастя й не визнає окремого почитання) та ін.
       Мають місце в конфесійному стилі й інші поодинокі запозичення: італійські, німецько-латинські чи французько-латинські, які свого часу були засвоєні з латинської мови й пережили в мові, що їх прийняла, свою еволюцію.
       Важливо наголосити, що лексика релігійно-церковної сфери творилася й на слов'янському мовному Грунті. У сучасному конфесійному стилі особливо поширені такі старослов'янізми:
       а) складні слова з першими компонентами благо-, бого-, добро-: благовоління, благодать, благословення, боголюбивий. Богородиця, богослов, добросердя, доброчесність, доброчинець та ін.;
       б) слова з префіксами воз-, пре-, пред-, со-: возвістити, вознести, премилостивий,. премудрий, пренепорочна, пресвята, собор, согрішити, сотворити та под.;
       в) слова із суфіксами -ство, -тва, -тель: божество, священство, молитва, вседержитель, покровитель, спаситель, хоронитель і т.п.;
       г) слова з є, ю на початку відповідно до східносло-в'янських о, у. єдиний, юродивий,
       г) слова з неповноголосими ра, па. яким в українській мові відповідають повноголосі оро, оло: глава, прах, храм тощо;
       д) слово священик з літерою щ замість ч;
       е) слово раб зі сполученням ра на початку слова відповідно до східнослов'янського ро;
       є) слова зі сполученням жд (із давнього dj) нужденний, страждати, утверждати тощо.
       На слов'янське походження слова може вказувати його релігійно-церковна семантика (т. зв. семантичні старослов'янізми): воскреснути. Господь, гріх, небеса,' пророк, святий, суєта та ін.
       У контекст творів конфесійного стилю майстерно вплітаються численні зразки синонімів та антонімів. Розлого представлена синонімія. Прикметною рисою є те, що багато одиниць цього типу лексико-семантичних відношень у сфері релігії вживаються попарно: величати, славити; веселитися, радуватися; жорстокий, холодний; ласка, милосердя; непорочна, пречиста; подяка, славословлення тощо.
       Використання близьких за значенням слів сприяє найточнішій і найвиразнішій передачі висловлюваної думки, а також дає змогу'уникати частого повторення тих самих елементів, нерідко надзвичайно посилюючи враження від сприйнятого. Наприклад: "Не плач, мати, не ридай, сліз своїх не проливай". "Як же мені не тужити - побив Ірод мої діти?" (Великий молитовник, 266).
       Спорадично представлені в конфесійному стилі контекстуальні синонімічні утворення. Наприклад: "Прийшов час суду, прийшла морська хвиля, про яку сьогодні розповідається у Святому Євангелії, - буря, яка може все потопити..." (Ігумен Димитрій (Рудюк).
       Мають місце синоніми з подвійним трактуванням. Наприклад: "... Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх..." (Великий молитовник, 19). З погляду богослов'я синоніми люди .Божі, творіння рук тлумачитимуться як звичайні загальномовні, людина ж невіруюча розглядатиме представлені лексеми як контекстуальні утворення. 21>

Синонімічні можливості богословської лексики заслуговують особливої уваги, її, як і синоніми, що використовуються в інших комунікативних сферах, можна об'єднати в певні групи: семантичні синоніми — Боже Слово, Друга Особа Божа, Слово Предвічне, 'Світло від Світла (божественна природа Христа); Ягня, Відкупитель, Спокутувач (жертовність Ісуса); Пречиста Діва Марія, Пренепорочна Діва (дівоцтво Марії); Богородиця, Мати Божа (її Богоматеринство) і т.п.;
       стилістичні синоніми — ветхий — старий, блаженний — щасливий тощо;
       семантико-стилістичні (мають як значеннєві відтінки, так і стилістичні відмінності) — прохання, благання, моління, волання й под.;
       абсолютні (дублетні) синоніми — анафема — прокляття, конфесія — віросповідання, євхаристія — причастя й т.ін.;
       родовидові (ієрархічні) синоніми (родове поняття може замінювати видове (але не навпаки) — гріх

Сторінки: 1 2 3 4 5 6