Лексика конфесійного стилю - — тяжкий гріх, піст — Різдвяний піст тощо. Важливим за�...

Реферат - Лексика конфесійного стилю

— тяжкий гріх, піст — Різдвяний піст тощо.
       Важливим засобом синонімічних замін у структурі конфесійного тексту є перифрази. За допомогою перифрастичних зворотів передається ставлення автора до того, про кого він говорить (пише). У релігійних творах зустрічаємо такі перифрази (див. ще семантичні синоніми в богословській лексиці): "Царю небесний, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в наС. .." (так називають Святого Духа) (Великий молитовник, 5);
      Святі — сіль землі. Вони — сенс буття. Заради них зберігається і сама земля" (Патріарх Філарет); "Пресвята Богородице Діво. Цариця небесна, вища від Ангелів і' Архангелів, чесніша від усього видимого й невидимого св/гу/Ти — краса святителів,Ти — сила мучеників, Ти — дів чистота й слава, Ти — радість матерів. Ти — для дітей мудрість. Ти — поміч вдів і сиріт..." (Молитовник християнської родини, 172).
       Спостереження доводять, що найбільше перифраз у молитвах. Та це й не дивно, адже, звертаючись до тієї чи іншої святої особи і сподіваючись на допомогу чи захист, людина намагається всіма можливими словесними засобами догодити.
       Представлені у творах релігійно-церковного культу й антилексеми. Вони становлять чималу групу серед лексичних об'єднань стилю. Наприклад: життя — смерть, душевний — тілесний, рай — пекло, день — ніч. Христос — антихрист, віруючий — атеїст і под. У системі виразових засобів антоніми виконують важливі функції зіставлення або протиставлення, іноді поєднують їх.
       Слова з протилежними значеннями є надзвичайно виразним стилістичним засобом. Витворюючи яскраві контрастні картини, вони вичерпно розкривають зміст різноманітних понять, допомагають розмежовувати якості, почуття, дії, стани, утверджують діалектику життя, що є постійною боротьбою протилежностей.
       У сфері релігійного культу використовуються й антонімічні утворення контекстуального типу. Наприклад:
      Чи збирають же з терену виноград, а з реп'яхів смокви?" (Мв. 7, 16); "Коли ж траву на полі, що сьогодні росте, а завтра вкинуть у л/'ч?"(Мв. — 6, ЗО); "Усякого, хто слухає ці слова Мої й виконує їх, Я прирівнюю до чоловіка мудрого, що збудував свій будинок на камені... А всякий, хто слухає ці слова Мої й не виконує їх, прирівнюється до чоловіка нерозумного, що збудував свій будинок на піску..." (Лк. 6, 47-49) і под.
       Лексичні засоби конфесійного різновиду мови активно використовуються для побудови алегорій, метафор, метонімій, синекдох, які є могутнім знаряддям образності. На алегорії особливо багаті біблійні притчі. Наприклад: "Не давайте святощі псам і не кидайте перлів ваших перед свині, щоб не потоптали їх ногами своїми, й, обернувшись, не порвали й вас" (пси і свині — люди злі й нечестиві) (Мв. 7, 6); "Входьте вузькими ворітьми, бо просторі ті ворота й широка дорога ведуть на погибель; вузькі бо ворота й тісна дорога ведуть до життя" (вузькі ворота — добре, благочестиве життя; просторі ворота, широка дорога — зле, гріховне життя) (Мв. 7,13-14) і под.
       Виразними є й інші тропи. Наприклад: "Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає" (Буття 4, 7); "Уся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму, Всевишній" (Великий молитовник, 22);
      Як до Одушевленого Божого Кивоту, хай ніяк не доторкнеться рука скверних; уста ж вірних. Богородиці невпинно голос Ангела співаючи, з радістю хай виголосять: Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою" (Великий молитовник, 23); "Скільки дорогоцінних плодів принесла свята віра нашій Батьківщині й нашому народові! Вона насадила по всьому лицю нашої Землі святі обителі, і в цих монастирях вперше почалась наша письменність" (Патріарх Філарет) тощо.
       Усе це свідчить про багатство й своєрідність лексичної системи конфесійного стилю. Як бачимо, у ній вагомо представлені марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складові активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення, служать засобом тропеїчної образності.
       Стиль, що обслуговує сферу релігії, воістину самобутній. 23

Література

* На сьогодні питання про назву стилю, що обслуговує сферу релігії, залишається дискусійним. Пропонуються такі найменування; церковний, сакральний, богословський, церковно-релігійний, релігійний, стиль церковної мови тощо.
1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. — К, 1992.
2. Великий молитовник. — К., 1992.
3. Грищенко А. та ін. Сучасна українська літературна мова. — К., 1997.
4. Закон Божий: Підручник для сім'ї та школи. — К., 1996.
5. Ігумен Димитрій (Рудюк). Слово в неділю 9-ту після П'ятдесятниці // Православний вісник. — 1999. — № 7-8.
6. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія. — 2-ге вид. — К., 1994.
7. Молитовник християнської родини. — Червоноград, 1996.
8. Наконечна Г. Про синонімію в богословській термінології // Єдиними устами. — 1998. — № 2. — С. 16-27.
9. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. — 2-ге вид. — К., 1993.
10. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. — К, 1999,
11. Огієнко І. Українська церква: Нариси з історії Української Православної Церкви: У 2 т. — К., 1993.
12. Патріарх Філарет. Проповіді. — Ужгород, 1997.
13. Півторак Г. Міфи й правда про трьох братів зі спільної колиски (про походження українців, росіян та білорусів). — К., 1998.
14. Релігієзнавчий словник. — К., 1996. 24

Сторінки: 1 2 3 4 5 6