На вибір старих традиційних імен (в іменнику – маловживані), як стверджують інформанти, вплинули такі чинники: 1) прагнення відтворити занедбану культуру українського народу, яка обов’язково відображалася в іменнику; 2) підвищений інтерес окремих українців до історії рідного краю; 3) бажання вибрати дитині оригінальне українське ім’я та ін. Завдяки цьому у 80-90-х рр. з’явилися (до речі, вперше у ХХ ст.) традиційні українські імена – народні і давні слов’янські: Арсен, Данило, Левко, Мар’ян, Олекса, Олесь, Орест, Остап, Юхим, Ярема; Василина, Дарина, Михайлина, Орина, Ярина, Павлина, Соломія; Богодар, Борислав, Богуслава, Златослава, Святослава. Імена Алевтин, Архип, Демид, Лаврін, Макар, Мартин, Самійло, Северин, Устим, Християн, Ювеналій, Юлій, Одарка, Оксенія, Степанія, Юстина (календарні та їх народнорозмовні варіанти), слов’янські композити Богуслав, Радислав, Світозар, Ростислава, одноосновні слов’янські Світлан (що відоме з часів Київської Русі) і Зорян (нове за походженням – від апелятива зоря), а також болгарські Даян і Ясен, що мають лише по одному носію, засвідчують прагнення до антропонімної неординарності та оригінальності міського населення. Ім’я Вйсна, як стверджують батьки-найменувачі, – болгарського походження; у побуті йменують дівчинку саме по-болгарськи: Вєсна, (м’який [вґ] і з наголосом на першому складі, хоч українською мовою в актових записах про народження значиться Весна.

Аналогічним чинником пояснюється поява незвичних для українського іменника наймень-гіпокористик Алекс, Джиммі (батьки – українці). Алекс – скорочена форма від традиційного російського імені Алексей (чи Александр), аналогічно до української народної форми Олекса, хоча за фонетичним оформленням близький до імен-запозичень типу Алек, Ален; Джиммі – пестлива форма запозиченого імені Джеймс. Жіноче ім’я Сандра кваліфікується батьками-найменувачами як ім’я-запозичення, яке прийшло через літературу і кіно. Про можливість існування українського імені Сандра (скорочено від Олександра), запропонованого ще Б.Грінченком, батьки не знають.

Прагнення до оригінальності, як стверджують інформанти, зумовило появу імен Жан, Жорж, Теодор, Даніель, Рафаель – запозичених аналогів до наших канонічних імен Іван, Георгій, Федір, Даниїл, Рафаїл, а також імені Ілона (угорський еквівалент українського імені Олена).

Як свідчать інформанти, оригінальність вибору імен батьками проявляється і в тому, коли вони використовують найменування літературних героїв: Руслан і Людмила Марковські (поема “Руслан і Людмила” О.С.Пушкіна); Автанділ і Таріел Петренки (“Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі); імена історичних і міфологічних осіб: Аскольд і Діана Онушки (Аскольд – один із перших київських князів; Діана – в давньоримській міфології – богиня Місяця і полювання), Устим і Юнона Зубчики (Устим Кармелюк – український національний герой, Юнона – в давньоримській міфології – богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця матері під час пологів).

Деякі батьки надають перевагу українським народним іменам: Назар та Олесь Зубовичі, Левко й Одарка Ярмаки, Левко й Орися Простопчуки, Олеся й Тарас Коменди, Ярина й Самійло Ковтуни. Неординарність слов’янського імені Світлан, вжитого лише один раз в іменнику м. Луцька протягом ХХ ст., підкріплюється ще й оригінальністю найменування по батькові: Світлан Зорянович.

Ім’я Роксолана, яке притаманне лише українській антропонімній системі, має кілька фіксацій. Його появу в іменнику міста, як і в інших регіонах України (на Буковині, Рівненщині, Тернопіллі), пов’язують з історичним ім’ям дружини турецького султана Сулеймана ІІ (Насті Лісовської, українки родом з м. Рогатина, тепер Івано-Франківської області).

Оригінальність вибору імен в окремих сім’ях підтверджується ще й такими прикладами: Віра, Надія і Любов Чмілі (дівчатка різного віку), Віра, Надія і Любов Ковальчуки (близнята), Петро і Павло Сороки (близнята – названо на честь святих).

Стосовно найменувань близнят, що певним чином відобразилися в іменнику міста, теж помічено цікаві явища. Антропонімічна література розкриває певні традиції та закономірності, які існують у деяких народів щодо вибору імен для близнят [4, 131-141]. Зі спостережень над іменами близнят м.Луцька випливають такі закономірності (це підтверджують також деякі інформанти): 1) імена починаються однаковою літерою: Анатолій та Андрій Микитюки (крім того, мають ще й однакове закінчення), Вікторія і Віталій Стаднійчуки, Вікторія і Віталія Романенки, Віктор і Віта Локачуки, Лариса і Лілія Євдощуки, Ніна й Наталія Миронюки, Олеся й Ольга Малаховські, Юлія та Юрій Стельмащуки, Юрій та Юлія Чирхавські; 2) мають однакове закінчення: Марія і Вікторія Шишко, Мар’яна та Оксана Кратюки, Ірина й Олена Клівчуки, Оксана і Світлана Докаї, Андрій і Юрій Задереї, Андрій і Сергій Шараєвські, Олексій і Сергій Борохи, Олександр та Володимир Назарчуки; 3) для найменування використано імена літературних героїв вітчизняних та зарубіжних творів та знаменитих історичних осіб: Руслан і Людмила Савонюки, Руслан і Людмила Сусол, Жанна та Ернесто Дембовські (Жанна Д’арк – народна героїня Франції, яка відзначилася під час Столітньої війни 1337_ рр.; Ернесто Че Гевара – один з керівників Кубинської революції 1959 р.).

У сім’ї Романюків вибрали дівчинці ім’я за подібністю звучання з маминим: мама – Ліліана, донька – Юліана, в побуті обох часто