Текст як основа мовленнєвої діяльності

Зміст

Вступ………………………………………………………………… 3

Розділ І.Особливості тексту………………………………………...7

1.1.Цільовий аналіз тексту………………………………………7

Розділ II.Текст як основна одониця мовленнєвої діяльності…....11

2.1.Диференціація текстів за формою спілкування…………...11

2.2. Форми мовленнєвого спілкування ………………………..15 2.3. Проблема текста в системі навчання………………………20

Висновки…………………………………………………...……….26

Бібліографія………………………………………..……………….27

Вступ

Одним із основних об’єктів дослідження в багатьох науках, таких як мовознавство, методика викладання іноземних мов, за останні роки став текст. Це обумовлено як соціальними потребами, так і логікою внутрішнього розвитку механізму самої науки.

“Багатогранність” людини, як об’єкта пізнання диктує необхідність комплексного підходу до його вивчення. У з в’язку з цим з’являється задача розкриття природи, структури і роль людського фактору, який передбачає вивчення взаємодії мовника та слухача з текстом в процесі комунікації.

З історичним розвитком лінгвістичного знання на перший план виходили та з різних позицій вивчалися окремі компонуючі акти комунікації. Розглядаючи різні загальнонаукові підходи до цієї проблеми, відмітим, перш за все, важливу роль загальнометодичних установок в осмисленні фактів, які досліджуються [12;5].

У числі загальнонаукових концепцій можна назвати логічний підхід. У рамках цього підходу осмислення мови проходило на основі припущення однакового для всіх логічного мислення. На першому плані був опис загальних закономірностей людської мови.

Паралельно сформувався й інший підхід, психологічний, ідеї якого належать Гумбольдту. Одним із основних принципів було уявлення про мову як про продукт психофізичної діляьності, саме через це факти мови трантувалися з позиції психології і з використанням концептуального апарату цієї науки.

Дуже важливою особливістю психологічного підходу було включення у вивчення мови учасників комунікації – мови і слухача – та зв’язаних з цим проблем, що було закономірність слідством вивчення психічної діяльності носіїв мови. “З виключним ентузіазмом досліджували мову, але дуже мало – мовця” – писали про совїх попередників граматики [2;187].

На необхідність вивчати мову в процесі мовленнєвої діяльності, врахувати процеси, які відбуваються при слуханні та при розмові на різні ролі мовця та слухача в процесі комунікації, звертала увагу велика кількість вчених, які представляли психологічну парадигму. Так, ідею про різне розуміння слів та виразів мовцем та слухачем в процесі комунікації зустрічаєм у Потебні, Штейнталя, Бодуена де Куртене. Проте спроба вивчення мови з врахуванням учасників комунікації призвела до створення настільки складного об’єкта дослідження, що способами, які існували на даному етапі розвитку лінгвістики концептуального апарату, він не міг бути адекватно описаний. У зв’язку з цим, вводячи в сферу вивчення лінгвістики новий об’єкт дослідження – системні відношення у мові – представники системно-структурної парадигми, переходячи до опису все вищих рівнів мовної системи, створили базу для вивчення нового об’єкта – текста, в його статиці та динаміці [17;150].

Закінчення повідомлення, виражене у вербальній формі представляє собою текст. Вивчення текста, його семантики, процесів його породження та сприйняття, його властивостей, зв’язаних з функціонуванням в конкретному акті комунікацій, набуває важливе теоретичне і практичне значення.

У рамках системно-структурної парадигми, яка ізолювала вивчення мови від учасників комунікацій, від умов його функціонування, ці проблеми не могли бути вирішені. З’явилась необхідність розширення рамок дослідження і перехід від внутрішньосистемного аналіза до вивчення мови у взаємодії із середовищем, всередині якої він функціонує, так як дослідження об’єкта, як системи в методологічному плані невід’ємне від аналізу зовнішнього середовища.

Цілий ряд задач, такий як вербальний вплив на людину в процесі навчання, виховання, перебудова вищої та шкільної освіти, тісно зв’язані з розробкою комунікативного підходу до мови, вивченням функціонування мови в процесі міжособистісної, масової та чоловіко-машинної комунікації.

У зв’язку з цим стає актуальною задача вивчення тексту, як основної одиниці мовленнєвої діяльності. Вирішальне значення при такому аналізі набуває людський фактор – вивчення взаємодії тексту з особистістю комуніканта в конкретних умовах спілкування. Для організації мовленнєвої діяльності необхідні знання, як основних етапів, так і процесу мовленнєвомислячої діяльності комунікантів вцілому.

Методологічною і теоретичною осоновою вивчення ролі і місця текста в комунікації є діалектично-матеріалістичний підхід до комунікативної діяльності, як соціально-обумовленому явищу. Теоретичною основою для відображення функціонування текста в процесі комунікації є системний підхід, діалектичне вчення про взаємодію індивідуального і соціального, про зв’язок мови і мислення.

Такий підхід дозволяє описати з єдиних методологічних позицій властивості тексту у процесі виконання ним комунікативної функції.

Отже, об’єктом курсової роботи є текст.

Предметом дослідження є текст, як основна одиниця мовленнєвої діяльності.

Мета нашої роботи – дослідити своєрідність тексту та визначити його роль у процесі комунікативного акту. Реалізація поставленої мети у курсовій роботі передбачає вирішення взаємопов’язаних проблем:

Наукова новизна нашої роботи: визначення необхідності тексту в процесі мовленнєвої діяльності та зв’язаних з цим проблем.

Актуальність роботи: аналіз цілого ряду задач таких як, вербальний вплив на людину в процесі навчання іноземної мови, вивчення функціонування тексту в процесі міжособистісної, масової та чоловіко-машинної комунікації.

Практичне використання – робота може бути використана на спецкурсах, під час підготовки до семінарських занять у вищих навчальних закладах, як методичний довідник для підготовки педагогів.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, чотирьох підрозділів, висновків, бібліографії, обсяг 28 сторінок.

Розділ I. Особливості тексту.

1.1.Цільовий аналіз тексту

Ціленаправлене приєднання до смислової інформації, яка вміщена в текстах (мовленнєвих повідомленнях), складає, по суті, основу процеса навчання. Тексти дають нам знання, соціальні цінності і норми, спектр різноманітних вражень (включаючи і художні), які накопичені людьми в процесі практичної та теоретичної діяльності. Ці знання (з області науки і техніки, мистецтва та літератури, ідеології та політики,