допомогою прикладів; в) доказ ключової думки за допомогою аргументів; г) дефініція, визначення введеного в текст поняття. Індуктивна структура смислового куска представлена: а) заключними реченнями, які можна поділити на висновок та власне заключення та підсумок деталей; б) причинно-наслідковими відношеннями.
У вказаних вище видах ми маємо справу з двоскладовою структурою: зачин (узагальнення) – коментуюча частина.
Використовуючи такий підхід в методиці викладання англійської мови, слід враховувати наступні положення:
В класному вжитку необов’язково викреслювати спеціальні схеми, настоювати на складній номенклатурі термінів та позначень. Як ми переконались, досить за допомогою простого пояснення чи елементарної схеми довести до свідомості учнів суть ієрархічної структури тексту.
Слід дати чітке уявлення про зміст термінів “поняття” та “судження”. Поняття закріплюється й виражається основними одиницями мови – словом та словосполученням. Судженню в мові відповідає речення. Критерієм повноти поняття служить кількість асоціацій та уявлень, які створюються в нашій свідомості називанням поняття. Ці асоціації та уявлення можуть бути відображені в деякій кількості речень – суджень, які індивід здатен побудувати у зв’язку з даним поняттям.
В тексті поняття може стати або тематичною, або рематичною частиною судження як у формі рядового речення, так і у формі ключового висловлювання, узагальнюючого зміст смислового куска. Більш того, поняття, виражене словом чи словосполученням, вміщує імпліцитну рему і може бути розвернуте в судження. І, навпаки, текстове судження може бути згорнуте в поняття, виражене словом чи словосполученням: Dolphin – Dolphin is the most clever animal in the animal world; The dolphin’s usefulness to people - Dolphins have always made themselves useful to people.
Текст є складним поєднанням експліцитних та імпліцитних елементів. Експліцитність слід розуміти як відкритий, явний, безпосередній спосіб вираження, протистоячий імпліцитності, тобто прихованому, незрозумілому, опосередкованому способу вираження.
Висновки
Проаналізуавши особливості тексту, розглянувши диференціацію текстів за формою спілкування, визначивши форми мовленнєвого спілкування та види мовленнєвої діяльності, дослідивши функціонування тексту в комунікації ми довели, що текст є дійсно основою мовленнєвою діяльності.
Необхідно вивчати мову в процесі мовленнєвої діяльності, враховувати процеси, які відбуваються при слуха.
Є актуальною задача вивчення тексту, як основної одиниці мовленнєвої діяльності. Вирішальне значення при такому аналізі набуває людський фактор – вивчення взаємодії тексту з особистістю комуніканта в конкретних умовах спілкування. Для організації мовленнєвої діяльності необхідні знання, як основних етапів, так і процесу мовленнєвомислячої діяльності комунікантів вцілому.
Оскільки текст є основною одиницею мовленнєвої діяльності, то проблема текста у зв’язку з навчанням іноземній мові відноситься до найважливіших і принципіальних.
Цілий ряд задач, такий як вербальний вплив на людину в процесі навчання, виховання, перебудова вищої та шкільної освіти, тісно зв’язані з розробкою комунікативного підходу до мови, вивченням функціонування мови в процесі міжособистісної, масової та чоловіко-машинної комунікації.
Приведені в даній роботі деякі теоретичні положення і висновки служать підвищенню ефективності навчання іноземній мові. Вони корисні при розробці теорії підручників з вивченням мови, написанні підручників, створені системи вправ з оволодіння мовленням, при розробці моделей раціонального навчання.
Бібліографія
1.Азаренко М.М. Лингвистика текста и обучение иностранным языкам. – К.: Вища школа, 1978. – 208с.
2.Беляева Н.Т. “Текст” и “История” как базовые категории//Новое в зарубежной лингвистике. – 1978. - №8. – С.94 – 108.
3.Бессмертная Н.В. Лингвыстика текста и методика преподования иностраннх языков. – К.: Вища школа, 1981. – 176с.
4.Бураго С.Б. Язык и культура. – К.: Вища школа, 1994. – 181с.
5.Бухбиндер В.А. Проблемы текстуальной лингвистики. – К.: Вища школа, 1983. – 174с.
6.Бухбіндер В.А. Методика викладання іноземних мов. – К.: Радянська школа, 1987. - №16. – 119с.
7.Бухбіндер В.А. Методика викладання іноземних мов. – К.: Радянська школа, 1981. - №10. – 120с.
8.Гарбовський Н.К., Белик Н.Ф., Ширяев А.Ф. Перевод как лингвистическая проблема. – М.: Изд.Моск.ун., 1982. – 120с.
9. Гарбовський Н.К., Белик Н.Ф., Ширяев А.Ф. Перевод как лингвистическая проблема. – М.: Изд.Моск.ун., 1985. – 119с.
10.Горланова Л.П., Саломатов К. И. Система текстов для обучения устной речи на старших курсах языкового вуза. – К.: Висшая школа, 1977. – 160с.
11.Жлуктенко Ю.А., Леонова А.А. Психолингвистическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия. – К.: Вища школа, 1979. – 248с.
12.Каменская О.Л. Текст и коммуникация. – М.: Высшая школа, 1990. – 152с.
13.Карулин Ю.А. Лингводидактические исследования. – М.: Изд.Моск.ун., 1987. – 188с.
14.Коваленко В.Є. Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов. – К.: Радянська школа, 1974. – 196с.
15.Рейман Е.А. Дидактико- педагогические основы обучения иностранным языкам научных работников. – Л.:Наука, 1988. – 256с.
16.Сахно С.Л., Фридрих С.А. Иностранные языки. – М.: Высшая школа, 1993. - №2. – 80с.
17.Цвиллинг М.Я. Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам. – М.: Наука, 1987. – 200с.
18.Чемоданов Н.С. Иностранные языки в высшей школе. – М.: Изд.Моск.ун., 1977. – 160с.
19.Эйхбаум Г.Н., Михайлов В.А. Языковые единицы в речевой коммуникации. – Л.: Изд.Лен.ун., 1991. – 156с.