Нормативність мови. Орфоепічні норми

1. Поняття мовної норми.

2. Структурно-мовні типи норм.

3. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови:

а) Основні правила української вимови такі:

б) Спрощення у групах приголосних

в) Чергування голосних

г) Чергування е - о після шиплячих, дж та й

д) Чергування у з в, і з й чи та (та й)

Поняття мовної норми

Поняття мовної норми існує вже понад сто років і за цей період зазнало істотних змін. Норма мови — основне поняття культури мови, яке носить суспільний характер.

М.Пилинський визначає мовну норму як "реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний факт, що відповідає системі мови і становить єдину можливість або найкращий для даного ви-падку варіант, відібраний суспільством на певному етапі його розвитку із співвідносних фактів загальнонародної (націона-льної) мови в процесі спілкування".

Автор розрізняє: 1) загальномовні норми, 2) функціонально-стилістичні норми мови, 3) функціонально-стилістичні норми мовлення, 4) ситуатив-но-стилістичні норми мовлення. До першої групи він зарахо-вує найзагальніші норми вимови, словозміни, синтаксису, слово-твору, загальновживану лексику і фразеологію, до другої — мовні засоби, що вже диференціювалися у функціонально-сти-лістичному відношенні на рівні мови.

Норми мовлення є базою для формування функціонально-стилістичних норм мови. За словами М.Пилинського, "у мові немає нічого, чого б не було у мовленні, навпаки, у мовленні немає нічого, чого хоча б у зародку не було б у мові".

У "Словнику лінгвістичних термінів" Д.Ганич та І.Олійник подають норму як "закріплені в практиці зразкового вико-ристання мовні варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних засобів), які найкраще і най-повніше з числа існуючих в мові виконують свою суспільну функцію".

Таким чином, нормативним у мові є все, що: 1) відповідає системі мови, не суперечить її законам; 2) не веде до стилістич-ного і стильового дисонансу; 3) увиразнює, уточнює контекст, дає додаткову і вичерпну інформацію; 4) не містить елементів норми інших мов.

Б.М.Головін пропонує розрізняти такі структурно-мовні типи норм:*

орфоепічні норми, або норми вимови, регулюють вибір акустичних варіантів фонеми або фонем ([злочи'неиц'])> а не ([злач'ін'єц]);*

акцентологічні норми, або норми наголошування, регу-люють вибір варіантів розташування і переміщення наголоше-ного складу серед ненаголошених (кілометр, а не кілометр, старий, а не старий);*

норми словотворення регулюють вибір морфем, їх роз-ташування і сполучення у складі нового слова (можна: спосте-рігач; не можна — спостерігальник);*

морфологічні норми регулюють вибір варіантів морфо-логічної форми слова (можна: офіцери, інспектори, але не мож-на: офіцера, інспектора (у називному відмінку множини);*

синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови простих і складних речень (не можна: Хлопець врятував дів-чину від банди, з якою потім познайомився. Читаючи цю спра-ву, серце тріпотіло від переживань);*

лексичні норми регулюють вибір слова відповідно до зміс-ту і мети висловлювання (скасувати /відмінити. Касувати, скасувати відповідають російським отменять, отменить — визнавати, оголошувати що-небудь раніше встановлене недійс-ним, незаконним; анулювати: касувати, скасувати сказане (за-кон, панщину та ін.).

Відміняти, відмінити, як свідчить "Словарь української мови" за ред. Б.Грінченка, відповідають російським переменять, переменить, изменить — робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати: природу тяжко обмінити (Номис). Та сьогодні часто чуємо поширене у діловому спілкуванні відмінити засідання. Це значення в дієсловах відмінити, відміняти (синонімічне до скасувати, скасовувати), зафіксоване в Російсько-українсько-му словнику (1968). У тлумачному Словнику української мови (в 11-ти томах) це значення кваліфікується як рідкісне.

У сучасному офіційно-діловому мовленні спостерігається тен-денція розрізняти сполучуваність названих вище дієслів. Так, відмінювати {відміняти), відмінити сполучається зі іменни-ками засідання (збори), спектакль, появу десанта тощо; скасо-вувати, скасувати — зі словами закон, постанова, указ, рі-шення суду, вирок, договір, угода, тілесне покарання, приватна власність, карткова система тощо. Отже, не можна скасувати засідання (збори, конференції тощо), бо їх не анулюють, не ліквідують, їх лише заміняють іншими, проводять іншим ра-зом, переносять на інший день26;*

стилістичні норми регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу (у розм.: глибоченне, розрізняти, балакати; у наук.: дуже глибо-ке, диференціювати, говорити).*

правописні норми регулюють правильність написання слів та розташування розділових знаків.

М.І.Пентилюк у пробному підручнику для гімназій "Стилі-стика і культура мови" (К., 1994) виділяє такі норми літературної мови:*

орфоепічні (регулюють правильну літературну вимову зву-ків і словосполучень, наголос у словах);*

лексичні (регулюють уживання слів у властивому їм зна-ченні);*

граматичні (регулюють правильне творення і вживання слів та їх форм, правильну побудову речень);*

стилістичні (пов'язані з уживанням мовних засобів відповід-но до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення);*

орфографічні (регулюють правильний запис слів);*

пунктуаційні (регулюють правильне розташування розді-лових знаків).

Норма фіксується у словниках, довідниках, правописі, про-пагується навчальними посібниками, методичними журналами, окремими часописами.

Існує також поняття варіантності літературної норми, пов'язане з наявністю у мові кількох однозначних або синоніміч-них паралельних елементів. В українській мові виділяють: хронологічні (діахронічні) варіанти: перст — палець; регіона-льні: міліціонер — поліцейський; стилістичні: поліцейський — коп. Серед варіантів виділяємо: акцентуаційні: беззахисний — беззахисний; орфоепічні: бе[зп]еч-ний — бе[сп]ечний; фонема-тичні: онук — внук; морфологічні: мотузок — мотузка, зро-зуміліший — більш зрозумілий; ходитиму — буду ходити; синтаксичні: заява прокурора — прокурорська заява; заходи щодо реалізації — заходи реалізації тощо27.

На усталення норми впливає:*

поширення мовного явища;

* частота вживання.

Так, Словник української мови в 11-ти томах фіксує форми футболА, вальсА, однак частотність уживання цих слів з флексією -у вплинула на норму, спочатку розхитала, а потім і зміни-ла її. Сьогодні нормативним є уживання: футболУ, вальсУ.

Нагадаємо також, що літературна норма має такі ознаки: з одного боку, незмінність і стабільність, з іншого — розвиток і поступова змінність.

Причини змінності норм є об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних відносимо:

а)