Перед словами, що починаються на й, я, є, ю, ї: Жанна глянула на молоді стрункі берези, і її вуста мимохіть проказали: «Як біло й гарно... Ніби сьогодні якесь велике свято!» (З жури.).

Між приголосними: Не раз на листі верб, осик і кленів вечірній блиск зорі поволі гас, де над Дінцем задумано-зеленим я плакав од гармонії не. раз (Сос).

Й уживається:

Після голосного перед приголосним: Хто вміє шанувати батька й матір, той не зрадить свій народ, не зрадить Батьківщину (3 газ.).

Між голосними: Отже, віднесення «всього» Т. Шевченка до романтиз-му має свою традицію, і Д. Чижевський нібито ніяких відкрить у цьому випадку не робив. Насправді ж були й відкриття та ще й із згадуваними «натяжками» (Наєн.).

І з й не чергуються:

1. Якщо слово без і не вживається: Ігор, інтуїція, ідеал, ізумруд.

2. Коли слово без й не вживається: йоржик, Йорданія, йота, йод.

Однак у поетичних творах уживання звуків у чи в, і чи й можна вважати авторським, адже у віршах рима, ритміка особлива.

Та (та й) уживаються для увиразнення тексту, уникнення однотипних мовних одиниць, для милозвучності фрази.

Сповнений гіркоти, страждання, батько мовчав. Та й що він міг сказа-ти?.. (Тер.).

Передачу «Від суботи до суботи» вели Наталя Лотоцька та Олег Комаров.

Не наважувався глянути на Людмилу та й Орися ж була тут... (З журн.]