УДК 811.161. 2'373: 83

Третяк Н.В.

МІСЦЕ ЖАРГОННОЇ ЛЕКСИКИ У СТРУКТУРІ СОЦІАЛЬНИХ ДІАЛЕКТІВ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У статті визначається місце жаргонної лексики у структурі соціальних діалектів як субсистем української мови, проаналізовано термінологічну мікропарадигму жаргон - сленг, жаргонізована розмовна мова), що відображає взаємодію мовного субстандарту із загальнонаціональною мовою в аспекті динамічної структури.

Ключові слова: жаргонізм, жаргонна лексика, субстандарт, вокабуляр, соціолект, сленг.

У зв'язку зі змінами, які відбулися в житті суспільства за останні десятиріччя, змінилося і співвідношення нормативних і ненормативних елементів у мовленні. При цьому мовна норма стає менш стійкою, а можливості використання лексичного складу мови більш варіативні. Численні групові та професійні жаргони, раніше локально й суб'єктно обмежені, з кінця 90-х років ХХ століття виявляють більшу відкритість і, вступаючи в активну взаємодію з кодифікованою літературною мовою, розмовною мовою і між собою, проникають не тільки в усне спілкування, але й на шпальти української періодики. "З того часу, коли мова, замість того, щоб бути транслятором змісту, наповнюється конотаціями приналежності, перетворюється в лексику групи, стає приналежністю класу або касти (стиль "сноб", інтелектуальний жаргон, політичний жаргон партії чи групки), з того моменту, коли мова, засіб обміну, стає матеріалом обміну, предметом внутрішнього споживання групи чи класу (тоді її реальною функцією стає не алібі послання, а функція співучасті і пізнавання), з того моменту, коли замість того, щоб примусити циркулювати зміст, він циркулює сам по собі, як пароль, як пропуск у процесі тавтології групи (група говорить сама з собою), тоді мова виявляється об'єктом споживання, фетишем. Мова не практикується більше як мова, тобто як система різноманітних позначень, вона споживається як система додаткових значень, як розпізнавальний код" [3, 163].

Отже, актуальність пропонованої статті зумовлена загальною настановою сучасної лінгвістики вивчати мову з урахуванням як лінгвальних, так і екстралінгвальних факторів, а також недостатністю висвітлення проблем, пов'язаних з функціонуванням сучасного жаргоновживання як номінативно-експресивного засобу в дискурсі друкованих ЗМІ.

Завдання дослідження - з'ясувати місце жаргонної лексики (ЖЛ) у структурі діалектів української мови.

На початку XXI століття зацікавленість лінгвістів нестандартною лексикою обумовлена проникненням некодифікованої субстандартної і ненормативної лексики в мову ЗМІ, в тому числі друкованих. Полеміка, що виникла навколо термінів, понять, дефініцій, становить значний інтерес для мовознавців. Некодифіковані сфери побутування етномови стають предметом дослідження, концентруючи увагу лінгвістів на мовних явищах, не представлених в прескриптивних граматиках і нормативних словниках. За частотністю вживання, високою функціональною активністю ці шари лексики починають складати конкуренцію традиційним мовно-літературним засобам.

Вивчення мовних явищ на рівні "системи" і "норми" спостерігається в багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідженнях. Зокрема, російський учений М.М.Маковський зазначає, що "неможливо вивчати мовні явища без урахування особливостей так званих "периферійних" мовних одиниць. "Йдеться перш за все про "сленг", різного роду жаргони, арго, професійні діалекти та мовні варіанти. Концепція, згідно з якою соціальні діалекти і жаргони необґрунтовано вважались "відгалуженням" від загальнонародної національної мови, насправді вилучала з мовознавчої практики проблему їх вивчення, що неминуче призводило до перекручення справжньої картини розвитку мови та її сучасного стану" [8, 21].

Сучасна мовна ситуація охоплює увесь мовний простір, відповідно впливаючи і на мовну норму. Людині, що звільнилася від ідеологічної зашореності, потрібний "мовний вчинок", який провокує вихід за межі формальних характеристик норми. Свідомо розкріпачене мовлення високо інформативне. У такому мовленні зовнішній і внутрішній світ стають максимально наближеними, що робить сучасні дискурси важливою культурною подією і знімає питання про кризу сучасного висловлення. "Мова обживає новий простір і лінгвістику. Щоб допомогти перетворитися хаосу в новий космос, потрібно побачити розкидане каміння перед тим, як його зібрати" [9, 67].

На сьогодні жаргоновживання успішно розширює рамки лінгвістичної іманентності, є показником і соціальної повноцінності самої мови, й рівня свободи гуманітарної думки, що природно залежить від духовного розкріпачення суспільства, "яке, в принципі, допускає літературно-жаргонну диглоссію, що само по собі є знаком культурної зрілості цього суспільства, толерантного по відношенню до альтернативного особистісно-мовного чи соціально-групового самовираження" [10, 394].

Оскільки в роботі ми оперуємо поняттям жаргонна лексика, зупинимось докладніше на поняттєво-термінологічній сутності цього поняття. Жаргонна лексика - одне з найбільш суперечливих мовних феноменів. Важко віднайти будь-який інший лінгвістичний феномен, з приводу якого так діаметрально протилежно розходилися б думки дослідників. "Сталося так, - зазначає С.В.Федяєв, - що, описуючи арго, жаргони і сленг, лінгвісти створили свій жаргон, причому відмінний, наприклад, від носіїв "блатної музики" [14, 16].

Поняття "жаргон" (від фр. jargon - незрозуміла мова, зіпсована мова, пташина мова) в сучасному мовознавстві також має багато тлумачень. Якщо до 80-х років XX століття жаргон розуміють переважно як мову окремої соціальної групи, то в сучасному потрактуванні - це соціальний різновид мовлення, що "...існує через настанову на фамільярно-знижений стиль мовлення в межах соціально-мовленнєвої спільноти, яка характеризується відносно одним віком і повсякденним побутовим спілкуванням" [1, 150].

Наявні в науковій літературі визначення жаргону, попри незначні відмінності, в принципі не суперечать одне одному, наприклад: "Жаргон - різновид мови, яку використовують переважно в усному спілкуванні певної відносно стійкої соціальної групи, що об'єднує людей за ознакою професії, стану в суспільстві, інтересів чи віку" [1, с. 150]. "Жаргон - мовлення певної соціальної, чи іншої, об'єднаної спільними інтересами групи, яке