На відміну від арго, жаргон має відкритий характер і зазвичай виникає в порівняно великих групах носіїв мови, об'єднаних за ознакою професії (професійні жаргони), стану в суспільстві, за віковою ознакою. Жаргонна лексика хоч і належить до обмеженого вживання й функціонує в межах незначної групи носіїв, вільно вступає у взаємозв'язки з різними лексичними одиницями, які побутують як всередині даної мови в процесі взаємодії різних стилів, так і в інших мовах. Однією з головних умов виникнення жаргонного субкоду є більш-менш тривале спілкування в межах певної малої соціальної групи, що дає змогу встановити мовну традицію, відтворювати готові номінації. Одним із найчисельніших і найпомітніших вікових різновидів соціальних діалектів є молодіжний жаргон, який виконує значну кількість функцій, часто полярних щодо основного призначення, що обумовлює причини масштабності його поширення в різних сферах і визначає домінуючі способи репрезентації. "Оскільки жаргон виступає як інструмент ідентифікації й самоідентифікації, він належить до засобів соціумного об'єднання і виконує інтегративну функцію. Використання жаргонної лексики сприяє також капсуляції учасників всередині конкретного соціуму, а вибір особливих мовленнєвих кодів дозволяє реалізувати диференціальну функцію" [5, 123].

Жаргонні субкоди формуються не тільки за рахунок потенційної можливості, властивій кожній людській спільноті, утворення сталих та стихійних корпоративних угруповань із встановлюваними всередині них кодами мовної поведінки. Їх зумовлюють також соціополітичні події, наприклад, революції, війни, перебудови, що продукують жаргонний вокабуляр. Зокрема, під час подій, пов'язаних з Помаранчевою революцією, у журналістських колах з'явився жаргон джинса (неправдива замовна, оплачувана інформація для преси чи телебачення): Але мене насторожує, коли матеріал про святі мощі Серафима Саровського, з'являється паралельно на багатьох каналах, в яких абсолютно різні політичні власники. Це говорить або про оплачений піар, або проплачену рекламу у вигляді новин (така собі "джинса" тільки у політичному ракурсі) (УМ, 16.09.05, с.13). Особливо багато нових слів жаргонного забарвлення з'являється у мові політиків: бубличні есдеки, футболісти, бублики (партія СДПУ(о)): Олександр Омельченко не завжди прислуховується до порад "старших товаришів", досить часто має власну думку, яка докорінно різниться від думки "ЦК" (пардон, - адміністрації Президента). Особливо в останній рік, коли АП очолив В. Медведчук, лідер "бубличних" есдеків (УС, 18-24. 09. 03); А свій економічний вплив, навіть на президента Ющенка, "футболісти" зможуть зберегти й самі (УМ.2.09.04.с.4); харчоблок, заєдисти, єдуни (блок "За єдину Україну"): У вівторок фракція Соцпартії виключила зі своїх лав депутата Володимира Гошовського, колишнього "єдуна" (УМ, 22.09.05. с.4); комі, социки (комуністи, соціалісти): ... "социки" і "комі" виконують роль Штірліца у лігві ворога (АГ, 25.02.04. с.2).

Стилістичний спектр жаргонної лексики - від жартівливо-іронічного до згрубіло-вульгарного - залежить від ціннісної орієнтації й характеру соціальної групи: вона має відкритий чи замкнений характер, органічно входить до суспільства або протиставляє себе йому. У замкнених групах жаргон - також сигнал, що розрізняє "свого" і "чужого", а іноді - це й засіб конспірації. Відсутність езотеричної функції та наявність вікової стратифікації можна вважати диференціальними ознаками корпоративних жаргонів (насамперед молодіжних) у структурі соціальних діалектів [11, 33].

У традиційному українському терміновживанні на семантику "жаргон" суттєво вплинула дифузія з термінорядом на позначення викривленої, неправильної мови, що призвело до змішування в метамовному осмисленні обох лінгвальних сутностей, зокрема, йдеться про змішування понять "жаргон - суржик" [11, 34]. Саме тому у власне термінологічному сенсі термін "жаргон" часто замінюють терміном сленг.

Поняття сленг (від норв. віе^ - швиряння, викид) зазвичай розуміють як соціально обумовлений різновид і трактують "як сукупність будь-яких слів, окрім відверто лайливих, нових порівняно з узуальними, що складають шар розмовної лексики, яка відображає грубувато- фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмету мовлення, метафоричного за своїм первинним значенням, і вживаного переважно в умовах невимушеного спілкування" [1, 461].

Крім того, сленг - своєрідний знак, пароль, пропуск у коло спілкування, де слово, цитата чи реакція на них робить людину своєю в цьому колі, близькою за інтересами і ставленням до життя. Яскрава експресія багатьох сленгових слів робить їх привабливими для людей, які не належать до певної професійної чи соціальної групи.

За визначенням Л.О.Ставицької, сленг - це різновид розмовної мови, яка оцінюється суспільством як підкреслено неофіційна ("побутова", "фамільярна", "довірлива"). Сленгові властиве запозичення одиниць арго і жаргонів, метафорично переосмислюючи і розширюючи їх значення [11, 40].

До свого складу сленг залучає арго, групові та інші соціальні жаргонізми, некодифіковану розмовну мову (наприклад, суржик), вульгаризми, неологізми, чужомовні запозичення, територіальні діалектизми. Сленг є вторинним утворенням порівняно з жаргонами і арго, що адаптують до своїх потреб запозичені одиниці. Він активно поповнюється за рахунок арго, насамперед кримінального, яке зазнає в новому соціокомунікативному просторі помітних семантичних трансформацій.

Термін "професійні жаргонізми" вживають звичайно на позначення образно-експресивних, лаконічних слів та висловів, що мають нейтральні відповідники і побутують переважно в усному мовленні людей певної професії чи роду занять, об'єднаних спільністю інтересів, звичок, соціального стану. Розмовне мовлення