УДК 811.111'253

Мельник О.І.

АДЕКВАТНІСТЬ ТА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ

РЕАЛІЙ

У статті досліджуються проблеми перекладу суспільно-політичних реалій, їх адекватність та еквівалентність. У роботі розглядаються проблеми, які виникають при перекладі суспільно- політичних реалій- амереканізмів, завдання перекладів щодо збереження змісту та стилістичних засобів оригіналу.

Ключові слова: стаття, реалія, еквівалентність, адекватність, основний зміст оригіналу.

Кожна країна, кожний народ, кожна місцевість мають свої особливі умови розвитку, які є її характерними рисами, які відрізняють різні культури, надаючи їм щось особисте, надзвичайне, неповторне. У кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. Такі слова називають реаліями.

Переклад реалій - це частина великої і важливої проблеми передачі національної і історичної своєрідності, яка сходить до самого зародження теорії перекладу як самостійної дисципліни. Реалії входять до складу безеквівалентної лексики, але належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць [2, 106].

Лінгвістичну суть реалій найглибше, на наш погляд, вивчив іспаніст В.С.Виноградов у своїй докторській дисертації "Лексические вопросы художественной прозы" (1975). Серед дослідників реалій в аспекті лінгвокраєзнавства треба назвати Є.М. Верещагіна, В.Г. Костомарова, які є авторами лінгвокраєзнавчої теорії слова.

Дуже стислу дефініцію реалій дає Л.С. Бархударов, який вважає реаліями "слова, які позначають предмети, поняття і ситуації, які не існують в практичному досвіді людей, які говорять на іншій мові" [1, 78]. Далі він розвиває цю дефініцію шляхом переліку можливих "предметів матеріальної та духовної культури"..., наприклад, "страви національної кухні", різноманіття "народного одягу та взуття", " народні танці", "політичні заклади і суспільні явища" та ін. [1, 79].

Але напевне, найглибше цю перекладознавчу категорію, а саме реалії, опрацьовували болгарські перекладознавці - С.Влахов та С.Флорин. Вони є авторами книги "Непереводимое в переводе" (1980), і, як ми вважаємо дали найточніше визначення реалій: "Це слова і словосполучення, що називають об'єкти, характерні для життя ( побуту, культури, соціального і історичного розвитку) одного народу і чужі для іншого" [3, 438].

Окрім цих болгарських вчених проблемами перекладу реалій також займалися А.В. Федоров, Л.Н. Соболєв, В.Н. Коміссаров, Вл. Россельс, Я.І.Рецкер, А.Д. Швейцер, Р.П. Зарівчак, О.Ф. Бурбак, Л.С. Бархударов, А.А.Мороз та багато інших перекладознавців.

Таким чином, бачимо, що дослідженню реалій було присвячено багато праць і українських, і російських, і болгарських, і навіть іноземних фахівців і дослідників. Ця проблема вивчена досить глибоко і вміло, але на наш погляд, вона все одно залишається актуальною і, в якійсь мірі, новою для сучасних вчених, тому що життя людей не стоїть на одному місці, воно розвивається, а з цим з'являються нові реалії, поняття, які ще треба вивчити, яким не було приділено досить уваги.

Необхідно бути уважним, аби не переплутати реалії з термінами. Адже між цими двома поняттями є значна різниця. Але деякі реалії буває дуже важко відрізнити від термінів, через те, що останні можуть іноді співвідноситись і з унікальними референтами. Крім того, терміни так само, як і реалії, не мають ідеографічних синонімів і входять до лексико-семантичної системи літературної мови. Терміни, на відміну від реалій, можуть бути інтернаціональними і є характерними для художнього стилю,реалії ж можуть вживатись в будь-якому стилі мови.

В першу чергу Влахов і Флорин вказують на "сходство реалии с термином" [3, 432]. На відміну від більшості слів, терміни позначають чітко визначені поняття, предмети та явища [3, 433], звичайно, що це однозначні слова без синонімів, які часто входять до складу "міжнародної" лексики; серед них часто зустрічаються слова із значеннями, які обмежені даною історичною епохою. Все це можна сказати і про реалії. Більш того, на перетині цих двох категорій є ряд слів, які важко із упевненістю причислити до однієї з цих категорій, а є ще й такі, які можна на законній основі віднести до обох груп [3, 434].

Проте Є.К. Павлова бачить суттєву різницю між термінами та реаліями. Терміни - це основа наукової лексики, сфера їх вживання - спеціальна, наукова література. Реалії зустрічаються переважно в художній літературі, де вони складають елементи місцевого і історичного колориту. Термін поширюється із поширенням предмета, найменуванням якого він є. Але ми не можемо вимагати від терміна "національної належності": незалежно від свого походження, він - набуток всього людства, яке користується ним, як своєю "законною" власністю. Реалія ж завжди належить народу, у мові якого вона народилася. Її лише приймають в інші мови, "як гостя, і вона гостює у них коли день, коли рік, а трапляється й так ( але порівняно рідко), що обживається настільки, що залишається назавжди, збагачуючи або засмічуючи мову, яка її прийняла" [8, 19].

Різниця між терміном та реалією вбачається і в їх походженні. В той час, коли багато термінів створюються штучно для найменування тих, чи інших предметів, понять і явищ (грецького або латинського походження), реалії завжди виникають шляхом природної словотворчості, і це цілком зрозуміло: "реалії - народні слова, тісно пов'язані, головним чином, із побутом народу" [5, 38].

Влахов та Флорин вважають, що: "реалії - це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином,