У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 82

УДК 82.0

Волковинський О.С.

ПОЕТИКА ЕПІТЕТА - ЕПІТЕТОЛОГІЯ: ВІД ОКАЗІОНАЛЬНОГО ДО УЗУАЛЬНОГО ВЖИТКУ

У статті йдеться про необхідність введення в активний науковий обіг понять "поетика епітета" й "епітетологія". Проводиться конкретизація змісту та сутності цих понять, їхнє функціональне розмежування.

Ключові слова: епітетологія, поетика епітета.

Ужиткове використання терміну "поетика" синтезує дві семантичні складові, "два різні значення" - 1) наукову теорію "словесної художньої творчості" чи систему "методично розроблених рекомендацій" та 2) практичну поетику, "іманентну самій літературній творчості" [1, с. 7]. Звідси, й поетику епітета варто розглядати як таку, що складається з теоретичної та практичної часток. Однак розмежування цих елементів важко витримати в чітких обсягах. Залишаючи відчутно високим рівень умовності, термін "поетика епітета" можна застосовувати як еквівалент теоретичної частки, для позначення ж практичної - вживати "поетика епітетних структур". Хоча зменшити ризик певних труднощів у принциповому дотримуванні диференціації теоретичного та практичного елементів дозволяє вага ужиткової традиції та "зручність" дефініційної конструкції "поетика епітета". Тому зупинимось на підсумковому твердженні: поетика епітета — це взаємозумовлене застосування принципів наукового підходу та звернення до конкретних продуктів словесної творчості.

Наукові проблеми поетики епітета та визначені прояви поетики епітетних структур доцільно розглядати "на основі загальної систематичної естетики" [4, с. 6]. Розуміння поетики як систематизованої єдності інтегрує позиції багатьох філологів минулого та сучасності. З поміж інших виділимо особливо слушне судження В. Виноградова: "Поетика досліджує історичні закономірності формування різних типів словесно-художніх структур як цілісних естетичних єдностей. У своїх аналізах (структурно-описових, історичних, порівняльно-історичних і порівняльно-типологічних) літературних творів вона виходить з того положення, що всі елементи художньої структури літературного твору утворюють цілісну злитість естетичного об'єкта" [8, с. 168]. Поетика епітета й ґрунтується на розумінні цілісної єдності епітетної структури.

Дійсно, загальне розуміння поетики словесного мистецтва та поетики його складових, зокрема поетики епітета, варто розгортати в аспекті системної природи загальної естетики: "Поетика, що позбавлена основи (засад) систематико-філософської естетики, стає хиткою та випадковою в самих основах своїх. Поетика, що визначається системно, повинна бути естетикою словесної художньої творчості. Це визначення підкреслює її залежність від загальної естетики" [4, с. 10]. З позицій загальної естетики та її конкретизації в поетиці епітета можна стверджувати наступне: предмет, що підлягає вивченню поетики епітета — природа та засоби художньої прикметизації (означуваності) в слові. Поетика епітета вивчає форми, типи (модифікації), прийоми організації та способи посилення емфатичності епітетних структур.

Конкретизуючи думку М. Бахтіна з метою визначення обсягу поняття, можна стверджувати, що поетика епітета повинна бути естетикою словесної художньої творчості. Принцип естетичної доцільності творення епітетної структури та її впровадження в текст літературно-художнього твору передбачає націленість на перцепцію та вивчення впорядкованої (архітектонічно, композиційно, семантично) епітетної структури. Покажчиками естетично впорядкованості епітетної структури не можуть бути окремі словесні ланки. Інакше кажучи, абсолютно неприйнятною є оцінка на зразок "вдало підібраний епітет до поняття". Естетична впорядкованість епітетної структури ґрунтується на взаємозбагаченні означення та означуваного, що й призводить до їхнього предметного злиття в дуальній організації.

Успішне вивчення поетики епітета важко уявити без врахування того, що М. Бахтін називав "естетична пам'ять" [5, с. 34] та "емоційна пам'ять" [4, с. 68]. Ці категорії діалектично поєднують особистісну унікальність і міжособистісні зв'язки, окреме та загальне. Естетична пам'ять - продуктивна, вона здатна породжувати, генерувати зовнішні атрибути умовно-асоціативного плану буття. Конститутивним моментом естетичної пам'яті є "внутрішньо активна людина-творець: така, що бачить, що чує, що оцінює, що поєднує, що вибирає" [4, с. 68]. Емоційно-естетичний механізм роботи епітета скеровує пам'ять не тільки на минуле, але й на майбутнє.

Кожна окрема епітетна структура стає ланкою загального діахронічного ланцюга, зберігаючи зв'язок з попередніми ланками та отримуючи перспективу впливу на наступні. "Пам'ять повертається до початку й оновлює його. ... Стосовно до мови таке повернення означає відновлення її діючої, накопиченої пам'яті в її повному значеннєвому обсязі" [4, с. 492]. Тому за окремою епітетною структурою справді криється історія стилю та, що теж важливо, історія поетичної свідомості, історія антропологічної рецепції тих чи інших явищ, предметів, понять тощо. "Культурні та літературні традиції (у тому числі й найдавніші) зберігаються і живуть не в індивідуальній суб'єктивній пам'яті окремої людини і не в якійсь колективній «психіці», але в об'єктивних формах самої культури (у тому числі в мовних і мовленнєвих формах), і в цьому смислі вони міжсуб'єктивні та міжіндивідуальні (отже, і соціальні); звідси вони і приходять у твори літератури, іноді майже зовсім минаючи суб'єктивну індивідуальну пам'ять творців" [4, с. 397]. Пам'ять вимережує через епітетні структури (так само, як і через інші мовні та мовленнєві форми) якісну різноманітність художньої реальності, закріплюючи специфічну логіку її розгортання та існування. Ось чому й до сьогодні варто дослухатись порад Ф. Буслаєва: "Корисно було б зібрати всі постійні епітети для того, щоб визначити, в які предмети переважно вдумувалась російська людина і які поняття приєднував до них" [6, с. 286]. Звичайно, мову потрібно вести не лише про користь збирання постійних епітетів, але й тих епітетних структур, що стали надбанням суспільної свідомості через індивідуально-авторські прояви. Також національно конкретизоване Ф. Буслаєвим завдання доречно вивести з-під мовленнєво-етнічного обмеження і говорити про необхідність збирання епітетних структур, що


Сторінки: 1 2 3 4