мові як такій; 2) у метамові лінгвістичного опису. У рамках другого аспекту елементи просторових представлень включають такі лінгвістичні поняття й терміни, як система й структура мови, осі мови (синтагматика й парадигматика),рівні мови, семантичні й лексичні поля, центральні й периферійні значення, різні поняття континуума, просторові моделі, а також семантичний простір, концептуальний простір, поетичний простір, референтний простір і т.д. Розуміння сутності мовної картини світу письменника є досить актуальним при сприйнятті, інтерпретації читачем художнього тексту. Дослідження його як вербального вираження світобачення письменника є засобом збагнення цього бачення й проникнення в справжній його зміст.
Дискусуючи про проблему існування різних "просторів", необхідно згадати про третій аспект - про подання простору в художньому тексті [8]. Саме в художньому тексті, з одного боку, відбиваються всі істотні властивості простору як об'єктивної буттєвої категорії; з іншого боку -репрезентація простору в окремому художньому творі унікальна, так як творчим мисленням автора в ньому відтворюється уявлюваний Вторинний світ, виділяючи тим самим мовну картину світу. "Метамова семантичних примітивів" як система універсалій, що є найбільш сильною гіпотезою в сучасній семантиці, може бути проілюстрована такими лексемами, як way,power, fellowship, fear, courage, realm, fate, що проходять через весь аналізований текст.
Існуючи ідеально як елемент свідомості, мовна картина світу виявляється в граматичній категоризації світу, у лексичній його систематизації (у тому числі в умотивованості слів), у метафоризації процесу відбиття в мовному моделюванні світу, у ключових концептах. І це, як правило, фіксація найбільш значимих рис бачення світу: "But I feel very small? and very uprooted? and well-desperate. The Enemy is so strong and terrible" [16, 69]. Страждання й випробування, яким він піддається, не лякають його, а загартовують його волю; страх поступається місцем хоробрості: "Then Frodo's heart flamed within him, and without thinking what he did, whether it was folly or despair, he took the Phial in his left hand, and with his right hand drew his sword " [16, 697].
"Концепт "страх", що містить той же корінь, що й страждати, пристрасть а, отже, представляє в концептуальному плані по походженню єдність двох концептів - "Страх" й "Страждання" [15, 895] в епопеї Толкіна ускладнюється концептом "Courage" ("Доблесть, Хоробрість"), що символічно виражає боротьбу Добра й Зла й вказує на можливість знаходження доблесті лише шляхом страждання й подолання свого страху.
Набір істотних сенсів (значень) буття, концентрованих предметних областей, становить концептосферу героїв епопеї в цілому. Концепт fear "страх" виступає як несюжетний елемент, підкреслюючи не лише постійне занепокоєння жителів Середзем'я через близькість Темного Володаря, але й нагнітання темряви перед вирішальною битвою: "So near to Mordor? " said Beregond quietly. "Yes, there it lies. We seldom name it; but we have dwelt ever in sight of that shadow: sometimes it seems fainter and more distant; sometimes nearer and darker. It is growing and darkening now; and therefore our fear and disquiet grow too " [16, 486].
Розрощена Темрява, похмура тінь, страх і тривога жителів Середзем'я -все це символічне зображення зла, що виступає в тексті твору своєрідною просторовою координатою: світло й темрява, що метафорично позначають Добро й Зло, є в романі точками тяжіння образів простору й часу, що носять архетипний характер, так що моральний початок визначає просторову структуру Середзем'я. У ньому є царство світла (країна ельфів Лорієн), є покритий тінню темний Мордор, є проміжні сутінкові області, що хиляться до занепаду людей й ельфів.
На думку Н.Ф. Алефіренко, "просторово-образне мислення, породжуючи внутрішню форму знака непрямої номінації, формує його екпресивно-образне значення. Просторово-образній когніції властиве цілісне сприйняття й холіцистична стратегія обробки інформації, що надходить. В результаті виникає певний концепт, що представляє в нашій свідомості образ того фрагмента дійсності, що об'єктивується знаком непрямої номінації" [3, 48].
Концепція віртуального простору включає такі поняття, як об'єкт і місце. Об'єкт являє собою обмежену частину простору, якій притаманна цілісність, перцептуальна самостійність та визначеність. Місце - це частина простору, що займається даним об'єктом й іменується згідно з його світорозумінням й світовідчуттям, тому велике
значення й роль надаються топоніму під час опису картини світу. Топонімічну систему можливо розглядати як елемент мовної картини світу, що має свою власну внутрішню організацію, обумовлену багато в чому специфікою відображуваного об'єкта. Елементи, що містять топонім, у тому числі й існуючий віртуально, окрім його основної денотативної інформації, пов'язані із психологічними й соціальними чинниками, що визначають процес людського спілкування, пізнання навколишнього світу.
Вербальний матеріал, що описує просторове сприйняття, співвідноситься з мовною картиною світу, утворює один з її фрагментів, але особливе місце серед мовних засобів означування (атрибуції, приписування) належить географічним власним назвам.
Географія й віртуальний простір в епопеї Дж.Р.Р. Толкіна "Володар Перстенів" має низку особливостей: оповідання в Толкіна географічне, у певній мірі циклічне, герої постійно в дорозі, причому в дорозі, що визначена за Арістотелем конкретно: відома початкова точка (Шир), відомо, по якій місцевості лежить шлях (Середзем'я), відома мета (знищити Єдиний Перстень, тим самим позбавити сили Темного Володаря Мордору Саурона), відомий кінцевий пункт призначення: "There is only one way: to find the Cracks of Doom in the depth of Orodruin, the Fire-mountain, and cast the Ring