У певному сенсі ці способи номінативного відбиття просторової реальності корелюють із виділеними психологами двома типами просторових бачень, які позначені як карта-шлях та карта- огляд.

Карта-шлях - послідовне подання пересування в просторі, де вихідним є сама людина, що рухається; для цієї карти характерна поступовість простежування просторових відносин. Описуючи Середзем'я, Толкін використовує карту-шлях, послідовно проектуючи топоніми: "The ancient East- West Road ran through the Shire to its end at the Grey Heavens and dwarves had always used it on their way to the mines in the Blue Mountains" [16, 13].

Карта-огляд - одночасне єдине подання системи різних просторово розміщених і співвіднесених предметних компонентів, що утворюють координовану просторову єдність; така карта характеризується одночасністю уявного охоплення предмета й простягається одночасно з півночі на південь та із заходу на схід: "And in those days also they forgot whatever languages they had used before, and spoke ever, after the Common Speech, the Westron as it was named, that was current through all the lands of the kings from Arnor to Gondor, and about all the coasts of the Sea from Belfalast to Lune " [16, 21].

Ряд дослідників відзначають, що подання першого типу (карта-шлях) розвиваються раніше, ніж подання, що становлять зміст другого типу (карта-огляд). В епопеї Дж.Р.Р. Толкіна "Володар Перстенів" відбувається накладення двох типів просторових бачень, причому такі способи сприйняття простору знаходимо не тільки в різних героїв (Хранителі Перстеня після рішення Білої Ради відправляються в Мордор, щоб знищити Єдиний Перстень у надрах Фатум-гори. Перед нами карта-шлях, відповідно до якої герої послідовно пересуваються по Середзем'ю, прагнучи до своєї мети. Володар Темної Вежі Мордору Саурон за допомогою Всевидючого Ока може подумки попадати в самі затишні куточки Середзем'я за мінімально короткі часові проміжки - це карта-огляд). Але, наприклад, головний герой Фродо, Хранитель Перстеня, сприймає просторову реальність через карту-шлях, подорожуючи з Ширу до Мордору і назад, у своїх же сновидіннях, про що вже згадувалося нами, маленький гобіт пізнає навколишній простір за допомогою карти-огляду віртуально, визначаючи майбутні труднощі заздалегідь.

Крім представлених просторових бачень, цікавим є духовно-моральний й етичний шлях головного героя. З маленького й боягузливого гобіта він перетворюється в Хранителя, якому підвладні долі всіх жителів Середзем'я. Перед початком свого шляху автор описує Фродо, який вперше дізнався про те, наскільки страшний подарунок залишив йому його дядько Більбо: "Frodo sat silent and motionless. Fear seemed to stretch out a vast hand, like a dark cloud rising in the East and looming up to engulf him. "This ring!" he stammered. "How, how on earth did it come to те?" [16, 126] Фродо розуміє, що тільки він, знищивши Перстень, може врятувати всіх від влади Темного Володаря Саурона і відчуває, як міцніє його мужність і віра в себе.

Поняття "шлях - мандрівка - пошук" є в Толкіна багатомірним, синтезуючим у собі кілька філософських ідей і тлумачень цього традиційного мотиву різними міфологіями світу. У цьому плані "логосфера" Ролана Барта буде для нас однією з основних категорій, тому що значиме відношення свідомості до предмета й аксіологічна шкала, що розвивається в безперервному культурно- історичному просторі, будуть визначати для нас "розумові конструкти" [4, 143], "згустки культури у свідомості людини" [14, 97], якими являються концепти, що становлять у сукупності мовну картину світу, тому що у концептах складаються, підсумуються ідеї, що виникли в різний час, а "вони по-різному реальні для людей даної культури" [14, 98]. Ось таким культурно-ментальним утворенням, новим щаблем у збагненні способів, закономірностей й особливостей взаємодії мови, свідомості й культури є, на наш погляд, концепт "рух", що з'являється як пошук того загального, що підведене автором-міфотворцем під один знак і визначає буття цього знаку як ментального утворення.

Синкретична значеннєва одиниця колективної свідомості, одночасно й судження, і поняття, і подання, концепт (оперативна одиниця когнітивної семантики), у принципі може бути розчленований на субконцепти, до яких можна віднести такі когнітивні структури, як фрейм, гештальт, конкретно-почуттєвий образ, причому фрейм (динамічно-ситуативна, подійна, сценарна структура) у згорнутому вигляді містить реальні, градуйовані й таксономічні схеми денотативної ситуації. У мовній картині світу Дж.Р.Р. Толкіна концепт "рух" реалізується лексемами "waу" (шлях), "road" (дорога): "Which way would they turn, do you think?" said Legolas. "Northward to take a straighter road to Isengard, or Fangorn, if that is their aim as you guess?" [16, 634].

Це блок знань про позначуваний фрагмент дійсності, що містить три типи сем: денотативну, сигніфікативну й конотативну. Вихідна мовна варіативність концепту "рух" ускладнюється мовною (індивідуально-авторською) варіативністю.

Головний герой, Фродо, проходить дивний шлях. На його долю випадають важкі удари. Він двічі перебуває на порозі смерті; рани, отримані ним від прислужників Мордору - невиліковні. Він витримує боротьбу з міццю Перстеня, боротьбу, про важкість якої навіть великі (Елронд, Ґандалф, Ґаладріель) мають досить неясне уявлення. Він майже гине морально у вирішальний момент, не в силах кинути Перстень в надра Фатум-гори й привласнюючи його собі. Фродо врятований, але він не лише