УДК 811.161.237

Хомич Т.Л.

Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.В. Гоголя

МІСЦЕ ТА РОЛЬ ІНТЕНСИВНОГО Й ПАРАМЕТРИЧНОГО КОМПОНЕНТІВ У СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВА

У статті проаналізовано роль та місце інтенсивного й параметричного компонентів у семантичній структурі слова.

Ключові слова: структура слова, інтенсивність, номінативний компонент, конотація.

Сучасна семасіологія демонструє структурний підхід до вивчення лексичного значення слова (О.Потебня, Г.Пауль, С.Ульман, Є.Найда, В.Виноградов, В.Звегінцев, Й.Стернін, О.Смирницький, Д.Шмельов, Г.Уфімцева, Ю.Апресян, Н.Лукьянова, В.Гак та інші). Проте семантична структура лексеми розглядається лінгвістами по- різному. Відомий мовознавець Й.Стернін виявив, що в лексикології "намітилося три основних течії" [4, 40]. Першу течію представляють прибічники диференційної концепції значення (Ю.Апресян, В.Гак та ін.), в основі якої лежить положення про однорідність лексичної семантики. Згідно з цією позицією у структурі значення співіснують семантичні компоненти, які є однаковими за складністю. Усі значення членуються на найменші семантичні елементи - мікрокомпоненти, "в ідеалі - атомарні семи" [4, 40]. Представники другої течії (І.Арнольд, Р.Гінзбург та ін.) виходять із позиції неоднорідності лексичного значення: виокремлюються "семантичні блоки" різного рівня ієрархії, що відображають різноманітний характер інформації, яку передає слово. Лексичне значення членується спочатку на великі блоки - макрокомпоненти, які визначають основну специфіку семантики слова, і лише потім у складі макрокомпонентів виокремлюються мікрокомпоненти - семи. Представники третьої течії (М.Комлєв, В.Говердовський та ін.) виділяють у значенні слова ряд складників (сигніфікативний, денотативний, лексичний, граматичний, конотативний, емоційний, оцінний, прагматичний, структурний, синтагматичний, культурно-історичний, ідеологічний, соціальний і багато інших), які відбивають різні аспекти значення, прояви семантики в системі значень мови або мовлення [4, 40-43]. Наше дослідження йтиме в руслі другої концепції структурного підходу до вивчення лексичного значення слова, яке розглядаємо як багатокомпонентне явище, що складається з низки взаємозумовлених внутрішньомовних і позамовних елементів. Для позначення складників семантики слова послуговуємося термінами "семантичний компонент" і "компонент значення", які вважаємо абсолютно синонімічними в нашому контексті.

Більшість мовознавців уважають, що семантична структура повнозначного слова має (екстенсіональний (Уфімцева), референційний (Куайне), номінативний (Мілль), значеннєвий (Фреге)) компонент, який є позначником певного предмета чи явища дійсності, репрезентантом об' єктивної інформації про відображуване. Значна частина лексичного фонду української мови у структурі семантики, окрім денотативного компонента, містить ще й конотативний (інтенсіональний (Уфімцева, Карнап), смисловий (Фреге), значеннєвий (Куайн, Мілль), сигніфікативний (Черч)) елемент, який передає непредметний емотивно-оцінний, експресивний, стилістичний зміст.

У нашому дослідженні послуговуватимемося термінами "денотативний макрокомпонент значення" і "конотативний макрокомпонент значення", оскільки вважаємо, що і денотація, і конотація утворюють складні взаємообумовлені системи семантичних компонентів, які можна розчленовувати на мікрокомпоненти.

Досить складним і до кінця не розв'язаним на сьогодні залишається питання системного складу макрокомпонентів семантичної структури слова, їхнього місця в цій структурі й ролі у формуванні семантики конкретної лексеми в певному мовленнєвому контексті.

Виокремлення та ієрархізація компонентів денотативного макрокомпонента значення лексеми не викликає особливих труднощів, оскільки він є фіксованим та структурованим як у лексикографічній системі мови, так і у свідомості її носіїв.

Говорячи про конотативний макрокомпонент значення, варто наголосити, що лінгвістика по-різному тлумачить місце конотації в семантичній структурі слова. Так, О.Сапожнікова, М.Лебедєв, О.Григор'єва вказують на те, що конотація є другорядним (порівняно з денотацією) компонентом. А В.Телія, Й.Стернін, Л.Васильєв, Е.Кузнєцова, Т.Богорад, О.Голод, Н.Бойко та деякі інші дослідники формують учення про конотативний макрокомпонент у структурі значення лексичної одиниці.

Чимало лінгвістичних праць присвячено вивченню окремих компонентів конотації, зокрема, оцінності (Н.Арутюнова, О.Бессонова, А.Бурячок, Т.Вільчинська, В.Воїнов, О.Вольф, Л.Клімова, І.Кононенко, Т.Космеда, Г.Кошель, М.Кравченко, О.Островська, С.Равлюк, С.Хідекель, М.Ягубова), емотивності (М.Аверіна, Л.Бабенко, Л.Барлас, В.Болотов, М.Буряков, О.Галкіна-Федорук, М.Гамзюк, В.Ільїн, О.Мягкова, В.Шаховський), образності (О.Блинова, О.Загоровська, С.Мезенін, М.Рут, УСоловій).

Однак інтенсивний та параметричний компоненти не були об'єктом дослідження окремих лінгвістичних студій. Побіжно інтенсивний компонент семантики вивчався як елемент конотації у працях І.Стерніна, Н.Лук'я- нової, Н.Чернікової. В одному із підрозділів монографічного дослідження Н.Бойко (Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти) інтенсивно-параметричний компонент розглядається як показник експресивності лексичної одиниці [2]. У слов'янській лінгвістиці наявні праці, присвячені лише окремим аспектам вивчення інтенсивного та параметричного компонентів [7; 10], однак українське мовознавство не має досліджень у цій галузі. Цим і зумовлюється актуальність статті.

У ній ставимо за мету визначити місце інтенсивного і параметричного компонентів у семантичній структурі лексеми та їхню роль у формуванні цілісного значення слова, що функціонує в певному контексті.

Перш ніж говорити про інтенсивний і параметричний компоненти, необхідно визначитися із тлумаченням категорій інтенсивності та параметричності.

Поняття "інтенсивність" не є новим для сучасної лінгвістики. У літературі, яка присвячена проблемам експресивної стилістики, емотивності тексту, категорії оцінності й аксіологічним характеристикам предмета мовлення, дуже часто трапляються такі терміни, як "інтенсиви", "інтенсифікація", "ступінь інтенсивності якості", "інтенсивність" тощо. До активного вжитку термін "інтенсивність" був уведений І.І.Туранським, який вважав, що "інтенсивність - це семантична мовна категорія, в основі якої лежить поняття градації кількості у широкому значенні цього слова" [7, 7]. На думку вченого, інтенсивність співвідноситься з такими поняттями, як категорія кількості, якості, ступеня оцінки і градуальності. Ця ідея була підтримана такими дослідниками, як А.Ховалкіна, Л.Беловольська, О.Шейгал, І.Кокіна. Проте, на нашу думку, необхідно розділяти кількісні і якісні характеристики будь-якого явища. Тому категорію інтенсивності пов'язуємо з поняттям кількісної градації, а категорію параметричності - з поняттям градації якості.

У науковій літературі подибуємо