Із наведених та інших текстів, записаних на території Шепетівського, Ізяславського та Славутського районів, можна виділити найважливіші фонетичні ознаки сучасних півден- носхідноволинських говірок:

характерне здебільшого помірне, а не сильне «укання» (гоулоува, моулоуко, коунопл'і, лоупатойу, моулотим та ін., але ногами, тод'і та ін.), зафіксовано і повний перехід [о] в [у] - буйар: буйар неиСе по1 переиду те г'іл'це домоулоудойі;

м'який, як правило, [т'] в закінченнях 3-ї особи однини і множини дієслів теперішнього часу і 2-ої особи множини наказового способу (ходит', \носит'Мод'ат'Мос'ат', ход'іт', ноС'іт' та ін.);

твердий [р], що властивий для волинсько-подільської групи говірок (рад1 но,раСни-);

протетичний [г] - гиндикМочи (шоб неи наурочити би)тину у те уремйа старалис' по1мен'ше да\вати Л'уд'ам на1 гочи);

звук [е] в ненаголошеній позиції може переходити в [и] (у1 топлин'і, дириуйан'і,ри>гоче та

ін.);

у дієсловах 3 особи однини теперішнього часу [і] заступає [е] (грайіц':а, виси1 пайіц':а);

поширеною є асиміляція приголосних за способом творення у сполученні [т'с'] в дієслівних формах, унаслідок чого утворюється подовжений [ц':] (с1 ниц'а, марудиц'а);

поширеною є асиміляція приголосних за глухістю-дзвінкістю (групка, Лошка);

фонема |д| у сполуці [дц] внаслідок регресивної асиміляції переходить у [ц], а в результаті наступного стягнення сама двофонемна сполука [ц'ц] нерідко перетворюється в однофонемну [ц] (дванац'іт', двац'іт' та ін.); зауважимо, що більш поширеними є форми типу трицит', двацит', к'іл'ка1 нацит', де відбувається ще й зміна [а] в [и];

опущення звука [л'] у середині таких слів, як: Ск'іки - скільки, Ст'іки - стільки, ^т'іки - тільки.

Морфологічними рисами сучасних говірок Південно-Східної Волині є:

у формах наз. - знах. відмінків однини іменників середнього роду типу зілля наявне закінчення -а з неподовженим м'яким приголосним перед ним (з'іл'а, веис'іл'а, жи^т'а та ін.), хоч у західноволинських, зокрема в суміжних із поліськими говірках, нерідкі форми, як і в поліських, із закінченням -е і подовженим м'яким приголосним перед ним;

при переважному закінченні -ейу в орудному відмінку однини іменників ж. р. м'якої групи в досліджуваних говірках, як і в суміжних подільських, фіксуються й форми на -ойу з пом'якшенням попереднього приголосного - зеимЛ'ойу, 1 сол'ойу, вулиц'ойу та ін. (на табурец':і в'ідро во1 ди і хл'іб 1 с:ол'ойу);

певні залишки форм давального та орудного відмінків двоїни відбиваються в оформленні з флексією -има орудного відмінка множини ряду іменників у подільсько-волинському суміжжі (ми1 шима, гро шима);

у говірках поширені нестягнені форми прикметників середнього роду (др'ібнейе, новейе та

ін.);

присвійні прикметники можуть мати паралельні форми (д'ад'кови- ,д'ад'к'іу та ін.);

дуже поширені стягнені форми родового та орудного відмінків одннини вказівних і присвійних займенників жіночого роду (тейі,^мейі, т)вейіта ін.);

у формах 1-ї особи однини теперішнього часу зберігається чергування приголосних [з]-[ж], [т]-[ч], [с]-[ш] (кручу, прошу та ін.), але не зафіксовано чергування [д]-[дж] (хожу).

Найбільше побутує варіантів у вживанні займенників: ц'о- - цей (ц'о- корогва- п'ітіходит'), ^ц'ійі - цій (по 1 ц'ійі цегл'і ходиш),1 цейу - цією (цейу 1цеглойу кругом ус'у вемл'у посипали); прислівників: 1 йідут' до доми, потрошку, зарата ін.

Лексичні особливості в мовленні респондентів такі: п'ітіцибне - підстрибне, С'імйа - насіння, л) комки - солодощі, кала тати - розмішувати, вийі нати - виймати, тоу п'іру - тепер, 1 угло - кут (на^кожнеуг^лоу^ таз'іку кл) дут' по двалист) ки), 1 нача - інакша, каЛ'уга- калюжа.

Зауважимо, що в усному мовленні сучасних волинян, а саме мешканців півночі Хмельницької області, трапляється чимало росіянізмів, наприклад: каН'ешно, ісКуственими,разноц'в'етна бУмага,родн'а, пр'ім'ерно, н'ів'еста, воспаЛ'ен'ійе.

Отже, спостереження над сучасними говірками Південно-Східної Волині дає підстави твердити, що їх ознаки на різних мовних рівнях повністю зберігаються, хоч часто мовці по-різному вимовляють однакові лексеми, відбувається також тісна взаємодія з подільськими говірками.

Список використаних джерел

Бевзенко С.П. Українська діалектологія. - К.: Вища школа, 1980. - 246 с.

Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. - К., 1969. - 342 с.

Українські приказки, прислів'я, і таке інше. Уклав М.Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Пазяка - К.: Либідь, 1993. - 768 с.

In the article, the mainphonetic, morphological and lexical features of modern dialects of SouthEastern Volyn are analyzed on the material oforal speech texts.

Key words: dialecticism, dialects ofSouth-Eastern Volyn,phonetic features, morphological features, lexical features.