Так відбувається мар'іналізація рецепції К. Тетмаєра в українській літературі. Видання 1930 року, в яких брали безпосередню участь неокласики Максим Рильський (у ролі перекладача) та Михайло Драй-Хмара (як автор передмови), виразно засвідчують цю тенденцію. З одного боку, характерно, що перекладають та видають саме Тетмаєра - цим віддають данину письменникові як видатному майстрові в колі слов'янських літератур нашого часу. З другого, впадають в очі виразні застереження, які робляться щодо художнього світу Тетмаєра, спроби "підтягнути" поета до актуальної тогочасної кон'юнктури. Такі застереження, очевидно, викликані ідеологічним замовленням, яке задовольняли подібні книги. Отже, й неокласики в цьому контексті відчували певну несвободу, а їхні оцінки сьогодні варто сприймати критично, оскільки в них відбилися не лише щирі інтонації та думки, а й цензурний тиск чи самоцензурне обмеження.

Інтерпретуючи творчість Тетмаєра, Михайло Драй-Хмара також схиляється до вимушених (чи - вимучених) висновків, які нелогічні щодо самого факту видання. Якщо вже така перекладна книга публікувалася, то, звісно, її впорядники розраховували на зацікавленого читача. Зрештою, з цією метою писалася й передмова, в якій усебічно було представлено іншомовного автора. Натомість у статті Драй-Хмари подибуємо не лише засудження польського письменника як представника „напівздеклясованої інтелГенції", просякнутого „реакційною ідеологією дрібного буржуа", а й, що гіршого, твердження про неактуальність його творчості для української радянської культури. „Творчість К. Тетмаєра, - категорично заявляє критик наприкінці статті, - неспівзвучна нашій добі. Сучасному радянському читачеві не потрібний його шляхетський індивідуалізм, витончений психологізм та естетична еротика, плід розбещеної уяви представника паразитичного шляхетства. Виняток становлять лише його татрянські оповідання, де він з усією силою свого таланту відтворив чудову природу Татрів та своєрідний побут їхнього населення" [14, с. 280]. Не зрозуміло, чому художня проза письменника тут протиставляється решті його творчості. До того ж, критик-неокласик не міг не усвідомлювати, що описи гірської природи в цій прозі мають радше символічний, ніж реалістичний смисл, про це багато писалося і тоді, й пізніше (скажімо, Д. Чижевський також підкреслював символічний характер татранських пейзажів поета [1, с. 231]). Очевидно, входять у гру специфічні соціологічні критерії пореволюційиої ідеології, що вимагали акцентувати все „народне", „пролетарське" й под. Відтак од художника вимагалося „розчинення" творчої індивідуальності в масі, своєрідне „розутілення", що стало модою нової доби, „антие'оцентризмом, що обертався жагою втрати власної індивідуальності" [15, с. 164], як це окреслює сучасний критик соцреалістичної культури С. Рассадін.

Попри обмежену, цензурно окроєну рецепцію творчості Тетмаєра, варто все-таки визнати посутню роль, яку відіграли переклади цього автора в українській літературі періоду модернізму. Передусім - вони були стилістичним викликом для майстрів молодого українського письменства, також здебільшого молодих. Адже спонукали до розбудови таких мовленнєвих практик, які раніше в нашій словесності не мали вираження. Варто було би присвятити спеціальну увагу дослідженню цих стилістичних пошуків та знахідок, але це вже завдання окремої студії. Безперечно, то був досвід модерного письма, що вже міцно защепилося в європейській культурі того часу, а для української лише набувало актуальності в пореволюційну добу. Для модерністів нові засоби вираження думки були принциповим набутком, що виходило з самої філософії творчості, адже, за їхнім переконанням, „текст життя" символічної життєтворчості реалізує „текст мистецтва" й, таким чином, „прагматизує" парадигматику словотворчості [...]. У цьому сенсі життєдія стає „коментарем" до „життємистецгва", згорнутого, запрограмованого in nuce в поетичній творчості" [16, c. 16]. Таку якість уповні містять твори молодопольського поета, через що вони були такою привабливою лектурою для українських літераторів перших десятиліть XX століття.

Список використаних джерел

Чижевський Д. Порівняльна історія слов'янських літератур: у 2 кн. / Пер. з нім. - К.: Академія, 2005. - 288 с.

Поліщук Я. Література як геокультурний проект: Монографія. - К.: Академвидав, 2008. - 304 с.

§7с7ерасзкі Ludwik. Sztuka narodowa // Programy i dyskusje literackie okresu Mbdej Polski / Oprac. M. Podraza- Kwiatkowska. Wyd. III. - Wroriaw - Warszawa - Krakуw: Ossolineum, 2000. - S. 70.

Makowiecki Tadeusz. Poezja a muzyka // Muzyka w literaturze. Antologia polskich studiуw powojennych / Red. Andrzej Hejmej. - Krak:уw: Universitas, 2002. - S. 5-36.

Lorentowicz Jan. Wstep /уЬуг poezji K.Tetmajera. - Lwуw, 1936. - S. III-IX.

Тетмаєр К. За скляною стіною: Поезії в прозі / Пер. та передмова А.Павлюка. - К.: Шлях, 1917. - 24 с.

Тетмаєр К. Поезії в прозі / Пер. А.Павлюк. - К.: Шлях, 1918.

Тетмаєр Казимир. Мелянхолія / Пер. М.Лебединець. - Б.м. (Київ): Ґрунт, 1918. - 61 с. [Серія: Універсальна бібліотека видавництва "Ґрунт"].

Дикий В. [Рец.] // Книгарь. - 1919. - Лютий. - С. 1141.

Зеров Микола. К.Тетмаєр. За скляною стіною // Українське письменство / Упор. М.Сулима. - К.: Основи, 2003. - С. 213.

Тетмаєр Казимєж. Легенди Татр: Повість / Пер. з пол. Г. Гжицького, передм. Т. Домбаля. - Харків: ДВУ 1930. - 232 с.

Тетмаєр Казимир. На скелястім підгір'ї / Пер. з пол. В. Іванушкін, А. Новоселецький, М. Рильський, М. Трохимович / Вст. ст. М. Драй-Хмари. - Харків - Київ: Книгоспілка, 1930. - XXXII, 288 с.

Тетмаєр К. Про людську біду [Оповідання]. - Харків - Київ: Книгоспілка, 1930. - 80 с.

Драй-Хмара Михайло. Творчий