До взаємо-зворотних належать інтерперсональні дієслівні предикати, які виражають такі відношення між суб'єктами, які призводять до зміни стану іншого суб'єкта, тобто створюють каузований стан. До таких ДП відносимо:

Неперехідні Перехідні

захоплюватися кимось захоплювати когось

сердитися на когось сердити когось

турбуватися про когось турбувати когось

хвилюватися про когось хвилювати когось

ображатися на когось ображати когось

цікавитись кимось цікавити когось

Наприклад: Насамперед він (Тихін) поцікавився, що Санька читає (К.Гордієнко); Було в дівчині щось таке, що й зацікавило Ярину (С.Скляренко,); Ганна з чоловіком на самоті радилися про майбутню невістку (К.Гордієнко); Марія радить Левкові почекати, поки батько перегнівається (М.Стельмах); Старий посварився з Сизоненком (М.Стельмах); Знав він про всі хатні льотки, де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім'ю з другою (І.Нечуй-Левицький).

Певна група інтерперсональних дієслівних предикатів з постфіксом -ся і без нього мають різне лексичне значення. Наприклад:

прощати когось прощатися з ким

(= вибачити) (= розійтися)

умовити когось умовитися з ким

(= схилити когось до чогось) (= прийти до спільної згоди)

убивати когось убиватися за ким

(= позбавити життя) (= сумувати)

кидати когось кидатися до когось

(= залишати) (= швидко прямувати до когось)

ставити когось ставитися до когось

(= надавати комусь (= виявляти певне ставлення

вертикального положення) до когось)

Інтерперсональні ДП, що мають сему "спрямованість відношення", об'єднуються в лексико- граматичну групу неперехідних дієслів з несловозмінним постфіксом -ся, який може вказувати на різні відношення між учасниками мовленнєвих ситуацій. За характером цих відношень виділено дві семантичні групи зворотних ДП: загальнозворотні і взаємозворотні.

Більшість інтерперсональних предикатів не тільки утворюють пропозиції аналізованих речень, але й виражають відношення до учасників описуваних ситуацій, характеризуючись при цьому якісно-оцінною семантикою. Інтерперсональні дієслівні предикати, описуючи міжособистісні відношення, дають їм позитивну чи негативну оцінку. За цією ознакою поділяємо їх на дві групи - 1) інтерперсональні ДП позитивного ставлення та 2) інтерперсональні ДП негативного ставлення.

До першої групи належать дієслова вірити, довіряти, дякувати, обожнювати, любити, піклуватися, жаліти, турбуватися, побиватися, скучити тощо. Вони виражають позитивне ставлення одного суб'єкта до іншого, при цьому завжди позитивно характеризуючи дію чи стан суб'єкта основної пропозиції незалежно від дії чи стану іншого суб'єкта. Наприклад: - А я ж тобі тільки добра зичу: саме небо прихилив би до тебе, до твого личка (М.Стельмах); Арсен намагався втішити, розрадити хлопця (В.Малик); Аркадій любив Марка за його здібності, ставився до нього чутливо (О.Копиленко); Особливо переживав він за Златку і Стеху (В.Малик).

Позитивне ставлення одного суб'єкта до іншого може підсилюватися прислівниками чи прикметниками з позитивними конотаціями. Наприклад: Всі вже про його горе і щиро співчували йому і Гюро (В.Малик); Вона була безмежно вдячна козакові і намагалася хоч чим-небудь допомогти в його безрадісному житті (В.Малик); Ми дякуємо тобі, друже, за щиру готовність допомогти нам у визволенні нашої дочки (В.Малик); Вона несподівано зупинила його ніжним доторком плеча (П.Гуріненко).

Вияв позитивних міжособистісних відношень досить часто знаходить відображення в контексті через цілу низку певних дій і процесів, що, нагромаджуючись, створюють поліпропозитивну ситуацію МОВ. Позитивізм ситуації може підсилюватися додатковими лексичними засобами, які вказують на інтенсивність міжособистісних відношень та на їх динаміку. Наприклад: Через відчинені двері долітав стогін Якуба. Златка щохвилини бігала до нього, давала пити або поправляла постіль (В.Малик); Богдан розумів Павлущенка. Розумів його настрій. Останнім часом вони зблизилися між собою, і те , що їх ранішрозділяло, здавалось обом тепер дрібними чварами, через які їм треба було давно переступити, подати один одному руки з такою ж довірою, як ось тут, при прощанні біля вагона (О.Гончар).

Негативне ставлення передається за допомогою інтерперсональних дієслівних предикатів виганяти, ворогувати, глумитися, загрожувати, заздрити, зневажати, знущатися, зраджувати, насміхатися, ненавидіти, підозрювати тощо. Наприклад: Безперечно, Радивон загрожував найбільш Павлюкові, проте короткі руки (К.Гордієнко); Тимофій пригадує слова Ольги, як до них перед нещастям приходив Іван Січкар і як його вигнав із хати Василь (М.Стельмах); На вулиці з її убогого одягу насміхалися багатіші дівчата (М.Стельмах); Він сипав прокляттями, лайкою і мало не кинувся з кулаками на селянина (В.Малик); Цього старого я підозрюю у зв'язках з гайдуками (В.Малик, т.1, с.154); Він пригрозив Гамідові кулаком (В.Малик); Арсен пхнув Бекіра в спину і почав виштовхувати за ворота (В.Малик); Я теж палаю бажанням якнайлютіше помститися над Гамідом за дітей (В.Малик); Митрофан з охотою роздер би надвоє парубка, але він знав силу горицвітівськогороду (М.Стельмах).

Негативні відношення між суб'єктами можуть передаватися також за допомогою прислівників, які надають негативного забарвлення певним діям чи процесам. Наприклад: Арсен помітив, що Момчил якось підозріло глянув на них (В.Малик); Аркадій з огидою відштовхнув Яшу і пішов назустріч учительці (О.Копиленко); Не можна сказати, що Радивон мовчав. Він томливо дивився на Саньку, переводив могутній погляд на Марка, гостро блимав на Павлюка (К.Гордієнко); Теща й на неї дивилася чортом (А.Дімаров).

У висловленнях негативні відношення можуть виражатися і дієсловами з позитивними конотаціями, якщо вони вжиті в іронічно-переносному значенні. Наприклад: Надумав я з друзями втекти степи. Та жаль було розлучатися з