організації мовлення, правила спілкування, аналізувати предметну ситуацію, розподілити мовний матеріал, орієнтуючись на досвід і підготовленість партнера і т. ін. Ці етапи попереднього планування процесу мовлення безпосередньо пов'язані з роботою свідомості і ніяк не можуть бути рефлективними. Інша річ, що під впливом ряду чинників (часу, відведеного для спілкування, темпу мовлення; емоційного стану співрозмовників тощо) репліки можуть мати різний ступінь обміркованості, що позначається на доборі мовленнєвого матеріалу для передачі відповідного повідомлення. Але у цьому випадку комунікативний акт не перетворюється на механічний процес.
Природа діалогічної форми спілкування зумовлює те, що саме вона є джерелом поповнення як лексичного, так і граматичного ладу мови оригінальними одиницями, до яких належать і неповні речення.
Можливість не вербалізувати частину інформації за допомогою мовних засобів можна пояснити тим, що співрозмовники в процесі спілкування створюють своєрідний діалогічний мікроклімат на основі суспільно-рольових відносин (співробітники, родичі тощо), почуттів дружби, симпатії чи навпаки - антипатії. "Учасники розмови нерідко настільки зживаються і знають один одного, що все розуміють "з першого слова", з "словесного натяку" чи "напівнатяку" [5].
Робота органів мовлення і слуху становлять лише незначну частину функціонування нашого розуму. Крім акустичного сприйняття комунікантами інтонаційного боку мовлення, "діалог передбачає завжди зорове сприйняття співрозмовника, його міміки, жестів" [3]. За рахунок цього іноді під час діалогічного спілкування виникає ситуація, у якій одна з реплік залишається невербалізованою, тобто її зміст реалізується не за рахунок мовних засобів, а за рахунок невербальних чинників (ситуації мовлення, рухів і т. ін.). Ці екстралінгвістичні засоби роблять репліки діалогу менш наповненими лексично і граматично, менш впорядкованими синтаксично. Тільки в писемному діалозі, який є фіксованим відображенням усного мовлення, багатогранні можливості міміки, жесту, ситуації, в якій відбувається комунікативний акт, знаходять реалізацію у засобах мови, наприклад:
Видерши хустину, Йон пустивсь навтьоки, утираючи нею на бігу впріле обличчя. Гашіца за ним.
Віддай! - змагалась вона сердитим голосом, хоч очі так і грали до парубка.
Але той зручним рухом склав хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом.
Віддай! (М. Коцюбинський).
Отже, лексичне та граматичне наповнення реплік учасників діалогового спілкування визначаються переважно такими основними чинниками: 1) пресупозицією мовців (життєвим
досвідом, обізнаністю з темою розмови, комунікативною метою тощо); 2) діалогічним характером спілкування, сутність якого полягає у спільному розгортанні теми діалогу усіма його учасниками (коли кожна наступна репліка містить, як правило, нову для повідомлення інформацію - рему, тоді як тема задається попередньою реплікою чи попереднім контекстом діалогічної єдності); 3) порівняно швидким темпом розмови, внаслідок чого мовець намагається насамперед вербалізувати найбільш інформативно важливу, на його думку, частину висловлення; 4) екстралінгвістичними засобами, які в конкретних умовах функціонування повідомлення часто створюють альтернативу при вираженні тієї чи іншої інформації мовними засобами. У конкретній комунікативній ситуації ці фактори можуть проявлятися більшою чи меншою мірою.
Список використаних джерел
Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. - М.: Наука, 1992. - 281с.
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. - К.: Академія, 2004. -342 с.
Выготский Л.С. Мышление и речь: Психолингвистические исследования. - М.: Лабиринт, 1996. - 416 с.
Гумбольдт В. Фон Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - 397 с.
Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. - К.: Наук. думка, 1973. - 288 с.
Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. - М.: Наука, 1984. - 175 с.
Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. - Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1988. - 206 с.
Summary
In the article we study the conditions of cues formation in dialogue communication and main factors, which have influence on their grammar filling up. We had researched that one of the main means of dialogue context formation are the incomplete sentences, which allow the communicator not only to use the verbal means of information transmission economically but also to disclose the theme of the information with the help of verbalization of the most important information.
Key words: dialogue, addresser, addressee, communicative act, incomplete sentences.