УДК: 811.161.2'282 (477.43)

Коваленко Б.О.

ДЕЯКІ ФОНЕТИЧНІ РИСИ ПОДІЛЬСЬКОГО ГОВОРУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ

"ЛЮБОРАЦЬКІ" А. СВИДНИЦЬКОГО)

Важливим джерелом історичного вивчення подільських говірок є фольклорні та етнографічні записи з Поділля, а також художні твори С. Руданського, А. Свидницького, М. Коцюбинського та ін. Різні мовно-структурні рівні подільських говірок: фонетичні, лексичні, словотвірні, синтаксичні - були і є об'єктом дослідження багатьох українських мовознавців. У статті охарактеризовано найголовніші фонетичні особливості подільських говірок, що виявляються в романі А. Свидницького "Люборацькі".

Ключові слова: подільський говір, фонетичні особливості.

А. Свидницький відомий в українській літературі як представник шістдесятників ХІХ ст. Його найдовершеніший твір "Люборацькі" (1861-1862) - перший в історії української літератури соціально-психологічний роман - був надрукований з ініціативи І. Франка й частково під його наглядом у журналі "Зоря" лише 1886 р. у Галичині. Наступне видання було здійснене вже київським видавництвом "Вік" 1901р., тобто в Україні Наддніпрянській. Про 60-і роки ХХ ст. у творчісті письменника нерідко замовчувалася, а його повість, як зазначає В. Русанівський, на розвиток художньо-мовного процесу 60-70-х років вплинути не могла [5, 244].

А. Свидницький також автор етнографічних нарисів та оповідань. Твори письменника "Великдень у подолян", "Конокради", "Жебраки" ("Очерки из быта подольских компрачикосов"), "Пачковозы", "Гаврусь і Катруся", "Хоч з моста та в воду", "Два упрямых" свідчать про глибоке знання А.Свидницьким життя, побуту та психології українського народу. Така обізнаність стосується насамперед подолян, серед яких він зростав. Дитинство майбутнього письменника минуло серед простих людей і було осяяне красою народних звичаїв і обрядів. Про свої враження від односельчан письменник згадував у фольклорно-етнографічній праці "Відьми, чарівниці й опирі...": "Колись я мав щастя жити лице в лице з простим людом українським - колись і я був щасливий!... Кожне словечко того часу незабутньо глибоко запало мені в душу, пройшло всю мою постать... То для мене школа правди і любові!" [6, 479].

Дослідження творчості письменника з кінця ХІХ ст. і до сьогодні пройшло ряд етапів свого розвитку. У різні часи відповідно засадничим принципам певних літературознавчих напрямів та шкіл його оцінювали по-різному. Однак мова творів письменника, зокрема роману "Люборацькі", майже не досліджувалася, "це пряме і безпосереднє завдання дослідників-мовознавців" - констатує М. Сиваченко в ґрунтовному дослідженні життєвого шляху, громадсько-політичної та літературної діяльності письменника. У своїй монографії вчений виокремлює розділ, присвячений мові та стилю роману, де зазначає: "Пишучи свій роман "Люборацькі", Свидницький орієнтувався на живу народну мову, якою розмовляло населення центру України. На мові водночас позначився чималий вплив південно-західного (подільського) діалекту, що було зумовлено самим життєвим матеріалом, прагненням автора надати творові місцевого подільського колориту, а героям - більшої реалістичної конкретності" [7, 288]. В. Герасименко також лише побіжно згадує, що повість "написана в основному мовою подільської говірки" [2, 114]. Н. Жук зауважує, що "чимало в мові автора та дійових осіб характерних для Поділля діалектних слів" [4, 115].

Мета нашої статті - з'ясувати, як відбиті говіркові явища в романі А. Свидницького "Люборацькі". Матеріалом обрано неавторизований список роману, здійснений учнями Свидницького, і який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ми послуговуємося списком тому, що текст роману різних років видання подається за сучасним правописом, і виявити особливості мовної манери автора не завжди вдається, а також тому, що, як зауважує П. Гриценко, "необхідність спиратися у лінгвістичних студіях на історію тексту залишається актуальною під час вивчення ідіолекту письменника, особливо мови його текстів" [3, 20].

Різні мовно-структурні рівні подільських говірок були і є об'єктом дослідження багатьох українських мовознавців. Так, фонетичні особливості досліджували Т. Бабіна, П. Ткачук, словотвірні були предметом зацікавлень Л. Яропуд, лексичні риси подільського говору вивчали К. Баценко, Д. Брилінський, І. Варченко, М. Доленко, В. Рахинський, Є. Рудницький, Л. Терешко, фраземи говірок Західного Поділля на позначення явищ, ознак та процесів, пов'язаних із життям та діяльністю людини обрала предметом свого дослідження Н. Коваленко, синтаксичні риси подільського говору, зокрема уманських діалектів, цікавився Є. Рудницький.

Найголовніші фонетичні особливості подільських говірок, відбиті у романі А. Свидницького, "Люборацькі" такі:

Ненормативне вживання ненаголошених голосних:

вживання е на місці и: желеткы - жилетки*, одежена - одежина, выложестымъ - виложистим (який відвертається - про комір); промене - промине, печенехъ - печених, величуваты - вилічувати, середени -середині, впераетця - впирається, наймечка - наймичка, стерчыть - стирчить, злытеметця - злитиметься, загремивъ загримів, подоляне - подоляни;

вживання е на місці і: вечеръ - вечір, осень - осінь, однаковисенька - однаковісінька, самисенькои - самісінької, про-межъ - проміж;

вживання і (и) на місці е: червинь - червень, бизъ - без, перид - перед, беригъ - берег, жинци - женци; джмиливъ - джмелив;

вживання і (и) на місці сучасної о: вечира - вечора, писькати - поськати, пичне - почне;

вживання о на місці е: шосты - шести, тожъ - тож;

вживання о на місці етимологічного а: богацтво - багатство, хозяйстви - хазяйстві, хозяйка- хазяйка;

вживання о на місці і: головци - голівці, возьмусь - візьмусь, возьмужъ - візьму ж, возьметця - візьметься, выворотъ - виворіт, пидопхавшы - підіпхавши, сторон - сторін, сходцивъ - східців, збожжя - збіжжя;

вживання у на місці о (укання): рубуча -