вживання ы (и) на місці е: клыкотило - клекотіло, палыць - палець, будыте - будете, мыни - мені, грыбинець - гребінець, прыбыресся - приберешся, вбыретця - вбереться, якый ныбудь - який- небудь, загострыный - загострений, жыво-чырвони - живо-червоні, чыпуритись - чепуритись, рывуть - ревуть, смытану - сметану, чыпурно - чепурно.

Ненормативне вживання приголосних:

вживання свистячого з на місці шиплячого ж: мизъ - між, промизъ - проміж;

вживання шиплячих на місці свистячих: видрижняютця - відрізняються;

депалаталізація л: Полща - Польща; постоялный - постояльний, началныка - начальника, билше - більше;

палаталізація н перед шиплячими та суфіксами -ськ-, -ств-: меньша - менша, благо- словеньстви - благословенстви, каминьчыкъ - камінчик, тоньчый - тонший, паньство - панство, набоженьство - набоженство, цыганьською - циганською;

палаталізація шиплячих: скинчять - скінчать, крычя - кричать, вимучя - вимучать;

поширеність фонеми [ф] у подільському говорі зумовлюється відносно більшою кількістю лексичних запозичень з цією фонемою, що сприяло міцнішому засвоєнню її фонологічною системою цього говору, хоч у ньому названа фонема нерідко заступає собою й інші, "питомі" українські фонеми навіть у словах спільнослов'янського походження [1, 64-65]. Ненормативне вживання ф на місці хв, х, п дуже часто трапляється у романі А.П. Свидницького, наприклад: нафалытця - нахвалиться, фалу - хвалу, фалыты - хвалити, пофалытысь - похвалитись, пофальный - похвальний, пофале - похвалить, фале - хвалить, фальбахъ - хвальбах, фалывъ - хвалив, видфалюватысь - відхвалюватись, фалывсь - хваливсь, пынфу пустя - пинхву пустять, фыля - хвиля, футра - хутра, пидфате - підхватить, фатало - хватало, Ыосыфови - Йосипові, фирточкы - хвірточки. Трапляються у романі слова з ненормативним вживанням х на місці ф: парахиальный - парафіяльний, лахва - лафа.

Вставні приголосні [л], [н] після губних, наприклад: Камнянець - Посередъ города стоять въ Камнянци домы - одынъ до другого попрылыпалы, улыця мизь нымы й де навхрест (Ч 1, с. 237); тимня - ...такъ и лясне на тимня, тилькы брызкы пидуть (Ч 2, с.10); здоровля - И я кажу, каже панотець. Луче нехай вже дытына такъ перемучытця; а додому прьііде, то виджыветця, анижь мають низащо здоровля видняты (Ч 1, с. 62); голубляче - Це-бъ-то мавъ буты за хурмана, та тилько батигъ державъ у руци - колысь цей батигъ бувъ и посмоляный, а теперь вже давно облизъ, ажъ рудый, та товстый такый! и на кинци gудзъ, якъ голубляче яйце (Ч 1, с.129). Якщо у слові Кам'янець А. Свидницький послідовно вживає вставний [н], то у словах здоровля та голубляче вставний [л] вживається непослідовно, наприклад: здоровья - Выпьемъ же теперь, за здоровья Антонія (Ч 1, с.317), голубяче - А ыноди и зъ выщого плёндра, наче голубяче яйце, такъ и лясне на тимня, тилькы брызкы пидуть (Ч 2, с.10)

Наявність протетичного [г] є виразною фонетичною рисою подільського говору, особливо у порівнянні з літературною мовою, наприклад: Гумань - Коло Гумани, чы луче - в Гуманщини, и було и е сельце - хочь бы й Солодькамы ёго назвати (Ч 1, с.1).

Типовою для подільського говору є твердість приголосного [р], наприклад: ратувати - Тоди молодыци въ ростечъ, и на ихъ мисце прыйшлы чоловикы паниматокъратувати (Ч 2, с. 139); курам - Осуда ты моя, нещастя ты мое, не дочка, сказала маты й вийшла въ пекарню дать пораду тымъ курамъ, що поризалы (Ч 1, с. 222).

Приголосні, в іменниках середнього роду ІІ відміни в позиції після голосних перед давнім закінченням -ьіе не подовжуються, наприклад: дівуваня - А въ жинокъ не збувае до розмовы: то дивуваня згадають, то се, то те, то про лыху долю ненаговорятця - и ще добре, якъ скинчять на спивахъ, а то й до плачу неразъ доходе (Ч 1, с. 8); вбраня, убрані - Та старый нагадавъ биле лычко та вбраня, то тддавъ дивчьіні матеріялу і на скілька сутокъ думаты (Ч 1, с. 20); Ажъ отъ побигла черезъ подвірря въ зеленимъ убрани (Ч 2, с. 75); каміня- Доливка каминямъ выложена, плытамы - и до даху такъ высоко видъ земли, що торкны чоботомъ, то такъ и пиде якыйсь голосъ - не луна, а задзвеныть - тр-р-ръ! (Ч 1, с. 42).

Отже, у романі А. Свидницького "Люборацькі" чимало діалектизмів у мові автора та дійових осіб, а основною діалектною базою для мови письменника послугував подільський говір південно- західного наріччя.

Список використаних джерел

Бевзенко С.П. Українська діалектологія. - К.: Вища шк., 1980. - 246 с.

Герасименко В.Я. Анатолій Свидницький. Літературний портрет. - К.: Держ. вид-во худ. літ., 1959. - 134 с.

Гриценко П.Ю. Ідіолект і текст // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка: Збірник наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С.Я. Єрмоленко / Відп. ред. Академік НАН України В.Г. Скляренко. - К., 2007. - С. 16-43.

Жук Н.Й. Анатолій Свидницький: Нарис життя і творчості. - К.: Дніпро, 1987. - 150 с.

Русанівський В.М. Історія української літературної мови. Підручник. - К.: АртЕк, 2001. - 392 с.

Свидницький А. Люборацькі. Оповідання. Нариси та ст. / Упоряд. Раїса Мовчан. - К.: А.С.К., 2006. - 640 с.

Сиваченко М.Є. Анатолій Свидницький