Не залишилися осторонь вивчення запахів і культурологи (О.Левінсон, Г.Кабакова, О.Кушліна, Є.Жирицька, Р.Кірсанова тощо).

Сутність процесів чуттєвого і раціонального пізнання людиною навколишньої дійсності вивчали Б.Ананьєв, Г.Костюк, О.Леонтьєв, вплив ароматів на психофізичний стан людини досліджували В.Аршанський, С.Гамаюнов, Л.Дудченко, Н.Макарчук, Н.Холодний та інші. Продуктивним є вивчення запахів у медичній практиці (С.Вічканова, Л.Гейхман, С.Іванов, Л.Жубер, Г.Заварзін, А.Кедам, А.Малєєв та інші).

Одоративну складову довкілля в мові та мистецтві розглядали Ю.Лотман, В.Виноградов, А.Потебня, Н.Букс, М.Велер, В.Дятчук, С.Александрова, І.Гайдаєнко, В.Сидельніков, Л.Ставицька, А.Пермінова, А.Вєжбіцька, Л.Соболєва та інші.

Проблема вираження словами запахових відчуттів здавна цікавила і майстрів слова, і мовознавців. Іван Франко зауважував, що "наша мова найбагатша на означення зору, менше багата, але все таки досить багата на означення вражень слуху і дотику, а найбідніша на означення смаку і запаху" [8, 79].

Білецький зазначав, що смак і запах важко передати словом, а тому довгий час і європейська поезія була бідною лексикою на означення цих понять. Така ж ситуація притаманна й для більшості мов [1, 321].

Учені-фізіологи пояснюють "бідність" запахової лексики тим, що в людини немає абстрактного уявлення про запахи. Тоді, коли існує уявлення про солене, гірке, кисле, солодке на смак, можна виділити основний спектр кольорів, уявлення про запахи є суто предметним. Ми не можемо охарактеризувати запах, не називаючи речовини чи предмета, якому він притаманний [5, 67]. Тому існує небагато "одоративної лексики", широко використовуються вторинні номінації, які або походять від перших, або запозичені з інших лексичних систем.

Нюхові відчуття займають особливе місце в життєдіяльності людини. Вони виникли одними з перших, поряд зі смаковими, що забезпечувало живим організмам дві основні функції: харчування та розмноження. Проте у процесі еволюції саме одоративні відчуття зазнали найбільших змін, особливо щодо виконуваної функції. Коркові центри нюхового аналізатора знаходяться в людини у найдавнішій частині головного мозку - в запаховому мозку, так званій звивині морського коня і амонійовому розі. Поряд із запаховим мозком знаходиться лімбічна система, яка відповідає за наші емоції. Саме тому всі запахи емоційно забарвлені та викликають у нас ті чи інші переживання, приємні чи неприємні, "байдужих" запахів не буває. Саме запахи найшвидше пробуджують пам'ять (і не логічну, а саме емоційну) [5, 68]. Це є однією із причин того, що в сучасній літературі все частіше можна зустріти використання слів на позначення запахових відчуттів, які створюють додаткову експресію.

Дятчук виділяє дві типові конструкції в української мові на позначення запахових відчуттів: у першій іменник виступає в ролі підмета і, зазвичай, поєднується з характерними дієсловами типу п'янить, паморочить, душить ріже, дратує, лоскоче та іншими, в другій - дієслово із значенням "сприймати" поєднується з іменником на позначення запаху взагалі, що виступає у ролі об'єкта дії, а в реченні виконує функцію додатка [3, 36].

І.Гайдаєнко вважає, що запахові відчуття допомагають глибше, яскравіше розпізнати складну психологію поезії, людських почуттів, характерів, зрозуміти соціальні події, відчути їх значення та вагу [2, с. 210].

Активне вживання одоративної лексики в різних мовних стилях і жанрах значно зросло у ХІХ столітті, стверджує С.Корчова-Тюріна у своєму дисертаційному дослідженні. Ця ознака, на думку науковця, є ознакою проявів реалізму, який тоді охопив усі види мистецтва. Щодо сучасних тенденцій, то в міру того, як збільшувалося вживання лексики зі значенням "запах", зростала і її функціонально-стилістична роль [4, 87].

Отже, вивчення нюхової системи сприйняття і одоративної складової світу є цікавою проблемою для подальших наукових досліджень. Вважаємо, що можна розширити дослідницьке поле для вивчення аромату як важливої компоненти довкілля.

Список використаних джерел

Белецкий А.И. Избранные статьи по теории литературы. - М.: Просвещение, 1964. - 478 с.

Гайдаєнко Ірина. Стилістичні функції назв смаку й запаху в поезіях Яра Славутича // Поетика Яра Славутича / Упорядник І.Лопушинський. - Х. -Херсон, 2003. - С. 197-211.

Дятчук В.В. Як передається в мові відчуття запаху // Культура слова. - 1978. - Випуск 15. - C. 35-42.

Корчова-Тюрина С.Н. Проблема маргинальных форм в европейской культурной сенсорике: дис. ... канд. философских наук. - Х., 2001. - 223 с.

Плужников М.С., Рязанцев С.В. Среди запахов и звуков. - М.: Молодая гвардия, 1991. - 213 с.

Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. - М.: Педагогика- Прес, 2001. - 440 с.

Шапар Віктор. Психологічний тлумачний словник. - Х.: Прапор, 2004. - 365 с.

Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості // Зібр. творів: У 50 т. - К., 1980. - Т. 37. - 489 с.

In the article the concept of the smell feelings, their study opens up by different sciences, their classifications by psychologists. The special attention applies on the psychological features of the smell feelings and their reflection in Ukrainian.

Key words: feeling, smell feelings, odorativna vocabulary