бригада отримала вдячність і вітання від «товаришів» Сталіна й Молотова з приводу перевиконання річного плану, сподівався на кращі побутові умови, сподівався на амністію 1937 року, адже поета примусили повірити у власні помилки: « Я не совершил никакого преступления против советской власти, но у меня в прошлом были ошибки, и за эти ошибки я должен пострадать» [2,с. 415]. ( З листа до рідних від 2 червня 1936 р.).
Поступово втрачалися сподівання на заробіток, адже із зароблених у серпні 1936 року 276 рублів отримав лише 42.Також розтанули сподівання на будь-яку амністію. Крім того, постійно було присутнє почуття голоду,а посилене харчування отримували лише власники стаханівських карток. Надірвавши своє здоров'я впродовж 36-37 років, Драй-Хмара не сподівався на отримання такої картки, бо для цього треба було перевиконувати норму в забої. Тому поет пише у листі від 16 квітня 1938 року: «Мне часто снятся вкусные вещи и думаю я больше всего о еде» [2,с.455].
Дослідникам життя і творчості поета відомий його лист від 2, 10, червня 1938 року з детальним описом українських страв, якими він смакував у вільному своєму житті й які в ув'язненні викликав у своїй уяві, щоб умовно живитися - жити ними. Спогади про ці страви переносили Михайла Панасовича в Україну, в мальовничу садибу села Тростянчик, де жили батьки його дружини. Це місце, за словами Оксани Ашер, батько любив і відпочивав тут душею і тілом [1,с.23]. Особливо любив він матір дружини Ганну Антонівну і часто згадував її в листах із заслання: «Я часто вспоминал мамочкины обеды в Тростянчике. Какой был вкусный короп, фаршированный или в маринаде! А борщ со сметаной! А какие вкусные маринованные груши, яблоки, сливы и вишни подавались у мамуси на стол к жареной утке или к котлетам! Я уже не говорю о мамалыге, которую я любил кушать с молоком. Но лежней, больших гречневых лежней со свежим сыром, чуть подрумяненных с одной стороны, да со сметаной еще, я не вспомнить не могу...» [2,с.456].
Опис українських страв як звернення до образу здорової тілом і духом України виникав у відомих творах І. Котляревського, М. Гоголя, в листах М. Коцюбинського та в найстрашніші часи - в листах М. Драй - Хмари.
Печальний настрій огортав душу поета впродовж всього 1937 року. В листі від 6 травня цього року поет порівнює свій емоційно - психологічний стан з тим, який описав О. Блок у вірші « Осенняя любовь». Як людина не міг не жити останніми надіями, а як поет - інтуїтивно відчував близький час свого розп'яття. І як Шевченко, як пізніше Маланюк, Драй - Хмара більше не покладав надії на людську любов, тим більше - на милосердя своїх палачів, а на любов єдиного Христа - спасителя: чекав причалу Його човна до своєї розіп'ятої висоти. Не все можна було сказати прямо в цих листах, тому поет вдається до поезії як опосередкованого вираження свого душевного настрою. Ось як говорить про значення українського епістолярію М. Коцюбинська: « в умовах «нашої - не своєї землі» листи українських діячів, які збереглися, неоціненні. В них знаходимо поміж іншим те, що не могло бути висловлене, зафіксоване інакше, крім як у листі» [4, с.11].
З листів проступає невблаганна динаміка жорстокого знищення поета. Якщо у 1936 році він мав вихідні дні й, апелюючи до життя, милувався красою літнього лісу в тайзі, згадуючи рідне, ласкаве, київське сонце; мав час грати ролі в табірних спектаклях; вивчав англійську та німецьку мови; читав підручник з фізики, твори Бальзака, Достоєвського і мріяв надолужити пропущене з новітньої української літератури, то вже у 1938 році відбувалася лише фізична експлуатація тяжко хворої людини. Тому лейтмотивом останнього листа М. Драй - Хмари до коханої доньки Оксаночки від 9листопада 1938 року був заповіт зберегти його рукописи: « Береги их, дорогая, как зеницу ока,ибо многие из них не были в печати и, если пропадут, то пропадут бесследно и навсегда. Особенно береги тетрадь с переводом «Божественной комедии» Данта, перевод «Демона» Лермонтова, переводы с французских поетов, общую тетрадь с моими стихами, « Соняшні марші» [2,с.466].
Ув'язнені в радянських концтаборах українські поети знали, що їхні вірші здолають тюремні мури, вимушені підпілля й забуття, стануть другим поверненням на рідну землю і відкриють новий відрізок життя - життя після смерті.
Список використаних джерел
Ашер О. Передмова // У кн. Драй - Хмара М. Літературно - наукова спадщина. - К.: Наукова думка, 2002. - С.17-33.
Драй - Хмара М. Листи до родини // У кн. Драй - Хмара М. Літературно-наукова спадщина. - К.: Наукова думка, 2002. - С.414-467.
Драй - Хмара М. Слідча справа // У кн. Драй - Хмара М. Літературно - наукова спадщина. - К.: Наукова думка, 2002. - С.477 - 559.
Коцюбинська М. «Зафіксоване і нетлінне». Роздуми про епістолярну творчість. - К.: Дух і Літера, 2001. - 292 с.
The article dwells upon M. Drai - Hmary epistolary heritage addressed to his family from Kolyma exile. This heritage might be defined as a charge of Soviet totalitary regime with the destruction of Ukrainian