УДК 811.161.2'373.21(477.43)

Потапчук І.М.

НАДЖВАНЧИЦЬКА МІКРОТОПОНІМІЯ

У статті зроблено спробу простежити особливості функціонування наджванчицької мікротопонімії Чемеровецькогорайону, визначити найпродуктивніші типи творення народних географічних назв.

Ключові слова: Мікротопонімія, твірні основи, функціонування, народна географічна термінологія.

Мікротопонімія, як і топонімія взагалі, консервує в собі історію певної території, звичаї, побут і вірування населення, економічні та торговельні стосунки, а тому може бути матеріалом географічних, історичних, етнографічних, діалектологічних, лексикографічних, ономастичних досліджень.

Одним із основних завдань сучасної ономастики є системне вивчення топонімії окремих регіонів України. Плідний науковий доробок у цьому напрямку зроблено такими науковцями: О.Мель- ничуком, К.Цілуйком, Т.Поляруш, В.Німчуком, Л.Масенко, Ю.Карпенком, О.Стрижаком, Л.Корепановою, Л.Гумецькою, С.Вербичем, О.Михальчук, І.Чеховським та ін. Частково мікротопоніми залучалися і до праць Т.Марусенко, Й.Дзендзелівського, П.Чучки, Є.Черепанової, О.Данилюк, присвячених дослідженню народної географічної термінології певних територій.

Мікротопоніми семантично близькі до топонімів, проте визначаються меншою граматичною стійкістю, історично мінливіші. Назви географічних мікрооб'єктів охоплюють гідроніми (назви водних об'єктів), ороніми (назви гори, скелі, пагорба), народні власні назви низин, вулиць чи кутків населених пунктів.

Мікротопопоніми позначають невеликі об'єкти, мають своєрідну лексичну деривацію, функціонують порівняно недовго, і в цьому полягає нагальність студій над ними. Наджванчицька мікротопонімія ще не була предметом спеціального лінгвістичного дослідження. Територія вздовж течії річки Жванчик - притоки Дністра - охоплює ареал Чемеровецького та Кам'янець-Подільського районів і визначається відповідно як частини західноподільського та наддністрянського діалектного континууму.

Особливістю досліджуваної наджванчицької зони Чемеровецького району є те, що тривалий час панівне становище тут займали польські феодали. Якраз тому в мікротопонімах помітно простежуються польські мовні впливи, хоч меншою мірою, ніж на території сусідньої Тернопільської, Львівської областей.

Як слушно зауважує А.Корепанова, "регіональні дослідження можна робити, аналізуючи всі географічні назви або лише назви одного класу." [6, 3] Виходячи із вказаного, такими назвами можна вважати мікротопоніми.

Досліджуючи семантику твірних основ мікротопонімів, встановили два класи за типом твірних основ: мікротопоніми, утворені від апелятивів та мікротопоніми, утворені від онімів. Лексеми мікротопонімів, що утворені від апелятивів, можуть вказувати на об'єкти натурогенного чи антропогенного характеру. Основи натурогенного походження мають мікротопоніми, мотивовані такими лексемами: вила, гора, горб, могила, обіч, скеля, стінка, товтри, вертеб, долина, кадуб, лонка, луг, оболоня, печера, рів, мулаки, калабаня, гуркало, потік, озеро, ставок, урочище, чагар,береза, верба, вільха, граб, дуб, липа, сосна, ліщина, ліс, терен, тополя, явір, ясен, шипшина, очерет, тростина, троща, хопта. Основи мікротопонімів антропогенного характеру представлені лексемами: згар, корчунок, пасіка, зруб, село, хата, хутір, вигін, грядка, пасовисько, поле, посадка, сад, сіножать, толока, ґуральня, млин, бригада, водокачка, гребля, митниця, ринок, стадіон, хрест, башта, церква, цвинтар, замок, брід, стежка, траса, шлях, дільниця, додаток, макітра та под.

За структурою назви поділяються на прості (однослівні) та складені. Прості - лексеми, що мають просту чи складну основу.

На досліджувану територію припадає небагато височин або горбів. І тому в основному зафіксовані такі власні народні назви, походження яких цілком прозоре і пов'язане з географічними апелятивами: Стінка, Скалка чи Скалки, Скали; а також зоонімного характеру: Лисяча гора, Лисячі нори, Бузьки. Вказівку на відсутність дерев представляє назва: Лиса гора.

Серед однослівних мікротопонімів можна виділити: а) лексеми з неподільною основою, яка збігається з коренем або кореневі слова (Вертеб,Кут,Яр); б) структурно непохідні назви з подільними основами (Мулаки, Дільниця, Табори чи Таборі, Шовковиця); в) словотвірні поєднання на базі апелятивів чи онімів (Сухостав ); г) похідні деривати з афіксами (Капариха, Дзюрова, Галичова).

Часто однослівні наджванчицькі мікротопоніми за твірними основами апелятивного, антропонімного чи топонімного типу. Вони належать до первинних або до вторинних дериватів.

Серед первинних мікротопонімів виділяємо дві групи: а) мікротопоніми з неподільними основами; б) мікротопоніми з подільними основами.

Перші з них за будовою близькі до апелятивів. Можуть вживатися як в однині (Баштан, Кадуб, Печера, Оболоня, Цямпа, Лонка, Вікнина, Опуст, Зимувальник), так і в множині (Ярі, Балки, Чагри, Кадуби, Зади, Долинки, Горби, Канали).

Мікротопоніми, співзвучні з афіксальними апелятивами, містять суфікси -к, -очок, -ець, -ок.: Ставочок (став), Брідок (частина вулиці), Кринички (криниці), Лакаційки (пасовище), Огоньок (вулиця), Болотянка (заболочена місцевість) .

Первинними є також мікротопоніми з суфіксами та префіксами такого типу: Заріка, Зарічка, Зарудка, Згори, Загороди, Задвір, Підзамче, Зацерквянська, Збіч.

Способом складання прикметникової частини та іменникової основи утворено такі наджванчицькі мікротопоніми: Сухостав, Новосілка.

Прості (однослівні) прикметникові утворення можемо умовно поділити на дві групи: а) з неподільними основами; б) назви географічних мікрооб'єктів, співзвучні з афіксальними прикметниками та топонімами. Прикладом мікротопонімів першої групи є Свята (криниця), Табори (частина села), Великий Кут (куток села), Малий Кут (куток села). Співвідносними з афіксальними прикметниками можемо вважати такі назви, як Раковська вулиця, Калістинський рів, Капітанський рів, Кочубіївський ліс, Бережанський став, Юрковецький став, Теремковецька дамба.

Л.Гумецька, характеризуючи українські місцеві назви, підтверджує спостереження польських вчених про дві функції суфікса -ів ( -ев, -ов): "Він формує не лише присвійні прикметникові назви, а й назви з відносним значенням. ... Це саме стосується і суфікса —ин" [3] Топоніми мають ад'єктивну структуру, оскільки виконують атрибутивну функцію. Присвійні прикметники вказують на приналежність даного об'єкта якійсь особі. Етимологія наджванчицьких мікротопонімів з формантом -івк(а) пов'язана з іменами, прізвиськами чи прізвищами власників полів, лісів, садів чи з іменуваннями перших поселенців - засновників вулиць, хуторів, сіл: Мазурівка (найпоширеніша на цій території народоназва частини села; очевидно,