УДК 821.161.2-1.09:244

Якимович О. Л.

Придністровський державний університет імені Т. Г. Шевченка, м. Тирасполь БІБЛІЙНИЙ КОД У ТВОРЧОСТІ ЮРІЯ КЛЕНА

У статті автор піднімає питання біблійного коду у поетичному мисленні Юрія Клена. Шляхом декодування поетичних текстів з'ясовується естетичне значення та символічне навантаження творчого доробку цього визначного представника «празької школи».

Ключові слова: біблійний код, кодування, декодування, символ, «празька школа».

Українська література XX ст. - явище багатогранне, цікаве, але, нажаль, малодосліджене. Зокрема, і досі залишається багато білих плям в дослідженні української міграційної літератури.

Наприкінці XX ст. в Україні посилилися процеси національного самовизначення, що закономірно викликали потребу відновлення цілісної картини нашої літератури. Поступово повертаються втрачені імена, засвоюється художній досвід наших співвітчизників з діаспори. Сьогодні українські читачі мають змогу не лише знайомитися з творчим доробком «забутих» письменників, але й аналізувати індивідуальні стильові явища, вивчати оригінальні мистецькі системи.

Поезія представників «празької школи», яка є частиною загальноукраїнського літературного процесу, заповнює ту прогалину, що утворилася внаслідок штучного поділу нашого письменства на власне українське (створене в Україні) та емігрантське. Сьогодні, коли цілісність і єдність літератури «материкової» України і діаспори не викликає сумнівів, поетична спадщина «пражан» потребує детального наукового дослідження.

Дослідженням письменників «празької школи» займалися Д. Донцов «Дві літератури нашої доби» [3] (щоправда, у своїх дослідженнях він детально зупиняється на двох постатях - Олені Телізі та Олегові Ольжичу - називаючи їх «трагічними оптимістами»), М. Слабошпицький «25 поетів української діаспори» [7], М. Неврлий «Празька поетична школа» [6] та ін. Незважаючи на таку глибоку зацікавленість творчістю пражан, багато проблем і досі залишаються недослідженими. Зокрема, не була предметом спеціального зацікавлення проблема біблійного коду у творчості Юрія Клена, відомого перекладача, літературознавця, поета.

Мета нашої розвідки полягає в декодуванні біблійних образів і текстах Ю. Клена, у з'ясуванні і характеристиці специфіки засвоєння образної системи Біблії.

Біблія є Святим Письмом найпоширенішої релігії сучасності - християнства. Увесь цивілізований світ сприймає Біблію не лише як певний набір постулатів, якими послуговуються церковні діячі, але й - як невичерпне джерело мудрості, у якому можна знайти відповіді (часом - прямі, а частіше завуальовані) на всі існуючі питання. Саме тому українські письменники часто зверталися до Біблії у пошуках ілюстративного матеріалу для підтвердження чи підсилення ідеї, навколо якої розгортаються події у творі і заради якої пишеться сам твір.

Кожне покоління українських літераторів по-своєму інтерпретує біблійні образи і сюжети, залежно від конкретної культурно-історичної доби. Виразно індивідуальні моделі адаптованого біблійного першоджерела репрезентує поезія празької школи, до якої належав і Юрій Клен.

У кожного з пражан по-своєму виявляється бачення і художнє осмислення біблійних образів, мотивів і сюжетів.

«Духовне формування Оcвальда Бургардта, - на цьому наполягає Юрій Ковалів, - відбувалося в драматичних умовах соціальних потрясінь перших десятиліть XX століття, в атмосфері відродження національної свідомості українського народу...» [5, с. 6].

Як відомо, особиста трагедія, пережита у дитинстві, має неабиякий вплив на подальшу самореалізацію особистості. Саме тому у поетичному мисленні Юрія Клена трагедія України та українського народу постає як особиста трагедія, вирішення якої вимагає неабиякої концентрації моральних сил, для мобілізації яких необхідна глибока віра в те, що на світі існує сила, вища за земну владу. Цією силою для Юрія Клена є Бог. Саме тому у багатьох своїх творах поет звертається до Біблійних образів і сюжетів, переносячи їх на терени сучасної йому України та інтерпретуючи їх відповідно до тих історичних умов, у яких йому довелося жити і творити.

Мученицьку долю українського народу Юрій Клен втілює у найтрагічнішу Біблійну постать - Ісуса Xриста. Ще в ранніх російськомовних поезіях Ю. Клена ми можемо спостерігати мотив страждання і смерті Ісуса Xриста. Мова йде про поезію «Xристос» (1921). Як справедливо зауважує Л. Борецький, що Ю. Клен, ще зовсім молодий тоді поет, «досить вільно поводиться з біблійними образами», а «біблійні факти тісно переплетені з несподівано сміливою поетичною фантазією» [1, с. 65].

Змальовуючи хресну дорогу Ісуса Xриста, Ю. Клен використовує мотив дороги страждання і сліз: В толпе йудеев он идет, согбенный

Под непомерной тяжестью креста.

Улыбкой строгой сведены уста.

И вьется путь, когда-то предчерченный [4, с. 364].

Дорога Ісуса Христа - це дорога страждання і спасіння, спасіння, яке неможливе поза Христом.

Перед стратою Христос «вспоминает час незабвенный, / Когда, вечерним светом залита / (Казалось ей, то сон или мечта), / Предстала женщина в красе нетленной» [4, с. 364] (певно, це Марія Магдалина, яка будучи блудницею, покаялась і повірила, що Ісус Христос - Син Божий). Згадує також Ісус і «как - давно - / На шумной свадьбе в Кане Галилейской / В сосудах пело белое вино» [4, с. 364]. Як влучно зазначає І.Дмитрів, «подія в Кані має глибоке христологічне значення. Христос дає вино, яке є символом месіанського дару - вічне життя» [2, с. 75].

Якщо у сонеті «Христос» Ю.Клен змальовує страждання Ісуса Христа у Страсну П'ятницю, то у поезії «Божа Матір» (1935) поет повертається до цієї теми, зображуючи муки Ісуса на хресті:

... «На усіх перехрестях його розіп'яли, І помер твій веселий Ісус. Біле тіло його шматували. Загинали над ним матюки. І вовкам на поталу Розкидали куски» [4, с. 86].

Так само, як