Розглядаючи першу із цих груп речень, дослідниця робить висновок, що "інфінітив зберігає свою незалежність, тобто створює предикативний центр інфінітивного речення" [1, 46] в конструкціях:

інфінітив+заперечний займенник (прислівник) з наголошеним ні;

інфінітив+власне модальне предикативне слово;

інфінітив+модальне дієслово.

В українській мові, як і в російській, заперечний займенник (прислівник) з наголошеним ні не сполучається ні з якою іншою частиною мови, крім інфінітива. Наприклад: Ні за чим було тепер їхати до Варшави (І. Франко); На батьківській садибі ніде другу хату ставити (А. Головко).

До речі, цей складений займенник або прислівник може розчленитися на заперечне слово нема та займенник чи прислівник. Наприклад: - Говори вже ти, - мені нема чого говорити, - сердито обізвалась Прокоповича, не зводячи очей з груби (І.Неч.-Лев.); Але й вередлива ж ти, - нема де правди діти (І.Неч.-Лев.).

До заперечного займенника (прислівника) неможливо поставити від інфінітива запитання, а також неможливо його вилучити, оскільки зруйнується конструкція. Отже, ми приходимо до висновку, що інфінітив у поєднанні з заперечним займенником (прислівником) семантично неподільні і відповідно реалізуються в реченні як один головний член речення.

інфінітив+власне модальне предикативне слово. Наприклад: Можна зуби поламати, - сказала Олеся, одсовуючи тарілку, - це якась жорства, а не печеня (І.Неч.-Лев.); До вас треба йти розуму позичати, - говорив отець Харитін, держачи палець серед стрічки (І.Неч.-Лев.). Замість модального слова в інфінітивному реченні можуть вживатися також іменники в модальному значенні. Наприклад: Час би побризкати на молодих! (І.Неч.-Лев.).

інфінітив+модальне дієслово. Наприклад: ЇЇ взяла злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатись за всіх (І.Неч.-Лев.); Йому заманулось женитись, і він, скінчивши риторику й філософію, покинув богословію й поїхав шукати собі жінки (І.Неч.-Лев.).

Варто зазначити, що в цих реченнях неінфінітивний компонент разом з інфінітивом створює один неподільний структурний елемент і є необхідною складовою речення.

На сьогодні визначення статусу речень типу Нема у кого запитати, І все на світі треба пережити є проблемним, оскільки в них поєднуються ознаки безособових та інфінітивних речень. Тому одні вчені вважають їх безособовими (О.О. Потебня, Д.М. Овсянико-Куликовський), інші зараховують до безособово-інфінітивних (Є.М. Галкіна-Федорук) або до власне інфінітивних (О.В. Падучева, Г.П.Арполенко). Крім того, існує думка, що речення з інфінітивом та словом категорії стану належать до двоскладних (І.П. Распопов). Це відбувається через те, що "часто увагу звертають або тільки на нерегулярне заповнення інфінітивом синтаксичної позиції підмета, або лише констатують особливість морфологічного вираження головного члена" [5].

Так, наприклад, автори "Русской грамматики" речення типу Кататься весело відносять до підметово-присудкових, а речення Кататься невозможно (нельзя) - до непідметово-присудкових. В.А. Бєлошапкова у своїй статті пропонує досягти більшої однорідності матеріалу, а саме, в схему Inf - Adj включити всі слова на -о, і, таким чином, зняти протиріччя, коли слова весело, холодно в одному випадку характеризуються як предикати, а в інших як прислівники [2, 58].

Отже, робимо висновок, що на сьогодні питання теорії односкладних речень, до структури яких входить інфінітив, є дискусійними і неоднозначними. Вони вимагають більш детального аналізу в першу чергу семантичних відношень між компонентами, оскільки їх морфологічна природа не зовсім визначена.

Список використаних джерел

Арполенко Г.П. Структурні типи інфінітивних речень (На допомогу студентові-заочнику) // Українська мова і література в школі. - 1977. - №3. - С. 43 - 51.

Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложения // Рус. яз. за рубежом. - 1978. - №5. - С. 55 - 59.

Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке / АН УССР. Инт языковедения им. А.А. Потебни; Отв. Ред. Г.П.Ижакевич. - К.: Наук. думка, 1990. - 320 с.

Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке. - М.: Изд- во МГУ, 1958. -332 с.

Загнітко А. Український інфінітив у структурі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна [Текст] : [зб. наук. праць] / М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; редкол.: Б. Якимович (відп. ред.) та ін. - Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2005. - Режим доступу: http:// www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/visnyk/34_1/zagnitko.doc

Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського речення. - К.: Наук. думка, 1966. - 324 с.

Молозовенко І.О. Семантичне варіювання інфінітивних речень у сучасній англійській мові // Іноземна філологія: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. - Випуск 83. - Львів, 1986. - С. 3-6. (134 с.)

Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. - 7-е изд. - М., Учпедгиз, 1956. - 511 с.

Савицький М.П. Український синтаксис з погляду діахронічної типології // Мовознавство - 2006. - № 2-3. - С.45-49

Слинько І.І. Парадигматика простого речення української мови // Мовознавство. - 1980. - №3. - С. 22 - 29.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За заг. ред. І.К. Білодіда. - К.: Наук. думка, 1972. - 515 с.

Тарланов З.К. К проблеме происхождения инфинитивных предложений в русском языке // ФН. - 2007. - №4. - С. 60 - 68.

The short review of opinions about nature and status of the infinitive sentences and their place in syntactic structure of the language existing in