Проте й названі часові поширювачі не виступають при дієсловах як обов’язкові. Дієслова перерахованих видових значень використовуються й без часових конкретизаторів: відсутність їх не позначається негативно на семантичній та структурній завершеності речення. Але вона й без того не могла [кілька неділь] успокоїтися [2, с.144]. Спомини [з останньої неділі] віджили в її душі [2, с.361]. [За два дні] має знов прийти, бо недугу не можна занедбувати [1, с.357].

Дієслова певного видового значення лише передбачають можливе функціонування часових поширювачів відповідного значення. Проте наявність їх у реченні та форма вираження зумовлюються комунікативними завданнями в кожній окремій конкретній ситуації.

Дієслова доконаного виду фіксують дію як замкнуте ціле і тому передбачають (але обов’язково не вимагають) наявності в реченні словоформ з вказівкою на часові рамки в межах яких реалізується або не реалізується якийсь результат: Мав уже зараз, за годину все покидати [2, с.55]. За один день та й чоловік почує й навчиться стільки, що й удавився б тим [2, с.120].

Словоформи тривалого необмеженого часу з дієсловами доконаного виду не сполучаються.

Конкретизатори темпорального значення формуються на базі лесем часової й нечасової семантики. Атрибутивні слова в іменних групах темпорального значення можуть бути факультативними й обов’язковими. Обов’язкові атрибутивні слова виступають структурним елементом іменної групи і відіграють вирішальну роль у визначенні її семантики, порівн.: того дня працював з натхненням (одиничний час, не цілком заповнений дією) і кожного дня працював з натхненням (дистрибутивний час). Деякі відмінкові форми, наприклад родовий відмінок без прийменника, лише в поєднанні з означенням здатні виражати часові відношення цього дня, минулої весни.