Сполучається прийменник за з назвами загальних часових понять (хвилина, година, день, тиждень, місяць, рік, час).

Потім обернулася до стіни й за малу хвилину почула я, що вона знов плаче [2, с.119]. За три дні не стане Маври між вами [2, с.303]. Він має все чорнобриву перед очима, дарма що за тиждень в них весілля [2, с.450]. За пару місяців та й настане осінь [2, с.25]. Я борзо зладпсуся (????????) й піду й за годину буду знов тут [2, с.525]. Михайло може аж за три роки женитися [2, с.16]. За якийсь час здрібнів на нім здалека, мов чорна точка, і згубився [2, с.124].

Значно рідше використовує письменниця за з іменниками в орудному відмінку на означення дій, процесів.

За тим настала й розлука [2, с.29].

Ця конструкція давня за походженням, але в сучасній мові, зокрема у мові творів Кобилянської, вона не засвоїлася.

Слід зазначити, що у реченнях з іменником за вживаються в основному дієслова доконаного виду.

За хвилину з’явилася Санда й сіла мовчки коло мами [2, с.577]. За три неділі відбулося весілля Миколи з “козачкою” [2, с.550]. За яких кільканадцять хвиль пішла вона за ним майже безтямки [2, с.19].

Конструкції з прийменником через набагато точніше передають значення реалізації дії після певних проміжках часу, ніж зворот за+ знахідний відмінок. Пояснюється це тим, що конструкція за+ знахідний відмінок виступає з двома значеннями: вказує на період, після якого відбувається щось, і перод, повністю зайнятий дією. Часто буває важко визначити, яке ж значення передає ця конструкція.

За часок він переодягнувся в чисте білля [2, с.550]. (За скільки часу? Через який час?)

За три роки можна мати знов такий гаразд [2, с.151].

За два роки знов буду мати те, що лиха година витуманила [2, с.42].

Для позначення “післячасу” використовує письменниця прийменник через, який передає ще значення точніше.

Коли неділь через кілька за Савковими старостами прийшли другі... сталося чи не те саме [2, с.553]. Відчув через хвилю страшну самоту в душі [2, с.43]. Мов поборена, опустила я через хвилю покірно голову... [2, с.36].

У творах Ольги Кобилянської зустрічається прийменник через із давньою його особливістю – позначення часу, протягом якого відбувається дія. Сучасна літературна мова це значення не засвоїла.

... Хоч потайки діставав не одного штовханця, що аж ребра через тиждень синіли [2, с.538]. Як не міг її через кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хворий [2, с.33]. Через завтра остануся у панни Марії, а позавтра поїду до своєї нової пристані [1, с.157]. Дівча дивилося мені через хвилину серйозно в очі [1, с.83]. Сава дивився через хвильку мовчки на неї [2, с.154].

Прийменникові конструкції, щ виражають часову попередність та наступність (засобу різночасності дії й часового моменту), охоплюють відносний час. Утворення такого типу називають дію, що реалізується за межами часового відрізка, не одночасно з ним. вказують на час, не цілком заповнений дією (перед обідом прийшов, через день поїхав).

3. Прийменникові та безприйменникові конструкції на означення тривалого часу.

Дію і відрізок часу, протягом якого ця дія відбувається, Ольга Кобилянська позначає прийменниковими (через+ знахідний, від+ знахідний, по+ місцевий) та безприйменниковими зворотами (знахідний та орудний часу).

У мові творів Ольги Кобилянської продуктивним засобом вираження часу, цілком заповненого дією, виступає спілнослов’янська конструкція із знахідним чи родовим відмінком без прийменника.

Довгі роки пригравала йому якусь пишну, ніжну пісню [2, с.157]. Лежав кілька місяців у шпиталі [2, с.100]. Вона мене мучитеме кожної весни за мої і його рухи [2, с.615]. Він слідив якийсь час за їх грою в повітрі [2, с.34]. Вона заховувалася цілий час мовчки й скромно коло роботи [2, с.60].

Досить продуктивний засіб позначення часу – конструкції з кількісно-іменними сполуками.

Три роки лишитися мені без правої руки [2, с.26]. Два роки обробляла ще Санда землю одними своїми руками [2, с.580]. Переходила Тетяна два дні і дві ночі, майже не лягала [2, с.449]. Він її побив так, що дві неділі не здіймалася з постелі [1, с.482]. Два дні не приходили хлопці додому ночувати [2, с.548].

У ролі означень в аналізованих зворотах можуть виступати й порядкові числівники.

Не на те я тяжко працюю вже третій рік...[2, с.568].

Деякі конструкції із знахідним часу сприймаються в українській мові уже як стійкі сполучення (цілий час – постійно, якийсь час – недовго).

Знов минув якийсь час [2, с.411]. Я ждав і визирав цілій час за тобою [2, с.70]. Вона сиділа цілий час в куті [2, с.38].

Найтиповішими для таких конструкцій є дієслова недоконаного виду.

Без означень виступають стійкі сполучення день і ніч.

Мати сама буде день і ніч сльози за донечкою втирати [2, с.13]. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала [2, с.11]. Худе, жовте, і день і ніч кахукає та кахукає [2, с.479]. День і ніч не знає “козачка” спочинку [2, с.560].

Конструкції з прийменником в та синонімічним до нього на передають відрізок часу, протягом якого відбувається дія. У таких реченнях мають місце дієслова незавершеної дії, звороти набувають значення повтороюваності, певних фактів.

Уділяйте мені трічі в тиждень лекції [2, с.91]. Але рогіз, раз у рік викошуваний [2, с.57]. Два рази в рік відбувалися величаві посмертні обіди [2, с.282]. І десять разів на