Але основну роль у вираженні значеннєвого відтінку – повідомлення про одночасну повторюваність, властивого складнопідрядного речення темпорального зв’язку дій головної і підрядної частини, - відіграють показники виду і часу присудків у поєднанні із сполучником.

Темпоральний зв’язок одночасних дій або станів головного підрядного речень завжди пов’язаний з відповідними фактами дійсності, що лежать в основі повідомлення, і моментом мовлення про них. Саме на основі зв’язку з моментом мовлення виникає відповідна часова віднесеність складнопідрядного речення з підрядним часовим як цілісної синтаксичної конструкції:

а) темпоральний зв’язок дій або станів головного й підрядного речень наявний у момент мовлення;

б) темпоральний зв’язок дій або станів головного і підрядного речень мав місце до моменту мовлення;

в) темпоральний зв’язок дій або станів головного і підрядного речень матиме місце після моменту мовлення.

У тих випадках, коли в складнопідрядному реченні часу, що повідомляє про повторювані, багатократні дії або стани. наявні присудки, виражені дієсловами теперішнього часу, встановлюється постійний, загально-часовий темпоральний зв’язок між відповідними діями або станами головної і підрядної частин.

Коли воно спить, відганяє мухи від нього [2, с.293]. Тітка сердиться, коли я на ліс лише вікном споглядаю [1, с.26]. В тихих, безголосих ночах, коли сон утікає від моїх утомлених очей, я плачу [1, с.35]. Я найщасливіша, коли пишу, коли потону цілою душею в іншім світі [1, с.221].

У таких реченнях виразно відчувається супроводження значення умови. Це значення виникає як наслідок повідомлення про дії або стани, яким властивий обов’язковий темпоральний зв’язок у певних відповідних ситуаціях. Таким чином, узуально-темпоральний зв’язок між частинами складнопідрядного речення, який узагальнено можна кваліфікувати як співвідношення “коли б не відбувалася дія підрядної частини, тоді відбувається і дія головної частини”, переходить в умовний зв’язок, що виражається загальним співвідношенням “якщо відбувається дія підрядної частини, то відбувається і дія головної”.

У виражені семантико-синтаксичної диференціації складнопідрядних речень важлива роль належить сполучуваності різновидових присудків складових частин. Внаслідок поєднання підрядного та головного з різними видами дієслів, виникає неповна, часткова одночасність.–

Ходіть, Наталіє, ходіть уже раз! – кликала з нетерпеливою радістю пані Марко, коли я підійшла вже до сходів веранди [1, с.175]. Я жду вже півгодини й дивлюся, коли лишать вас в супокою [1, с.70]. нехай богу дякує, коли навинеться їй хто-небудь та подасть кусник хліба [1, с.36].

Частковий часовий збіг дій, з яких одна виступає як тривала, неокреслена, а друга завершується в один з моментів її тривання, може мати в складнопідрядному речення з підрядним часовим і інше формальне вираження у вигляді співвідношення “тривала дія або стан головного речення – настання дії або стану підрядного речення в один з її моментів”.

Коли пробудилася зранку і встала, було в хаті порожньо [1, с.421]. Часом, коли хлоп’я у веселому розбігу за Івонікою примчить аж до бурдея, коли побачить його стара жінка, її мов на ножі щось бере [2, с.292].

Зустрічаються у творах Ольги Кобилянської речення із сполучником коли і часткою то. То виступає тоді, коли треба підкреслити початок постпозитивної головної частини. То тільки увиразнює часове значення речення, а не змінює його.

Аж коли я з ним прощався, то завважив, що він став майже білий [2, с.502]. Коли зайшла до хати, то слідила все мовчки поглядом за мною [1, с.135]. Коли мала вільну хвилю, то гаптувала або шила [1, с.29]. Коли вперше побачили поїзд, то перехрестилися й сплюнули від себе [1, с.389].

У підрядній частині, що приєднується до головної за допомогою сполучника коли, часова залежність чіткіше виражається при наявності в головній частині лексичних конкретизаторів: тоді, тепер. У ролі додаткових лексичних елементів, що привносять відтінки уточнення, підсилення, обмеження до загальних часових відношень одночасності, нерідко використовуються частки аж, лиш, саме, навіть.

Я була з тебе все вдоволена, Івасечку; навіть тоді, коли ти був ще малим хлопчиною [1, с.206]. По-перше: чого прийшов до вас тепер, коли ніби погорджував вами…[1, с.252]. А тепер, коли нам Бог допоміг доробитися оцеї землі… тепер мало б таке чортище, як Рахіра, топтати ту землю і годуватися нею? [2, с.155]. Саме тепер мусила влізти, коли я… коли би собі… випочив [1, с.345].

Сполучник коли звичайно класифікується як “загальночасовий”, як сполучник з недиференційованим часовим значенням. Це ж стосується сполучника як.

Сполучник як відрізняється від інших сполучників більшою широтою синтаксичного значення, більшою абстрактністю.

Препозитивно головне речення своїм змістом вказує на точно визначений проміжок часу, який пройшов після того, як відбулась дія постпозитивного підрядного речення.

Саме тепер було зо дві неділі, як з нею говорила [2, с.161].

Є речення у творах Ольги Кобилянської, у яких зміст підрядного представляє собою розгорнуте лексичне вираження часу дії головного речення.–

Таже Михайло копав там щось, як був дома? [2, с.164]. Небіжка мама плакала за мною кривавими сльозами, як я йшов із дому [2, с.120]. Ти гадаєш, що розум приходить чоловікові через ніч, як він його так довго не має [2, с.116].

Сполучення тоді-як забезпечує виразне функціонально-синтаксичне оформлення складного речення передається не тільки одночасність, але і їх тісна взаємопов’язаність.

А було тоді, як ми вернулися пізно вночі з ярмарку на Петра [2, с.117]. Так зарання і лагідно, як сього року,