Заперечне дієслово-присудок з часткою нє виступає в підрядному реченні як безпосередній показник того, що дія або стан головного речення триває до того часу, поки не настане дія або стан підрядного речення. Отже, частка не має не заперечне, а підсилювальне значення.

Вона росла у своїх родичів в теплі і на сонці, мов та пальма в оранжереї, доки не з’явився він [1, с.269]. Вона буде ждати, доки її мама не вмре [1, с.372]. Його не хотів ніхто, аж доки вона не стрінулася з ним… [1, с.485]. Такі і подібні думки дразнили мене, мов невідомі демони, доки додому не вернула [1, с.174]. Так сиділи ми, доки не явився він [1, с.113]. Ждати, доки сонце зайде, доки ніч не настане [1, с.372].

Як бачимо, інколи сполучники доки, поки підкреслюються підсилювально-видільною часткою аж. В таких випадках фактично виникають факультативні варіанти основних сполучників аж доки, аж поки.

Складнопідрядним реченням з підрядними часовими належить особливе місце в системі засобів вираження часових відношень.

Семантичною основою, формування їх є зв’язок у часі мінімум двох дій або станів, причому та дія або, про яке повідомляється в підрядному реченні, виступає у функції обставинно-темпорального показника дії або стану головного речення. Отже, підрядне часове речення ізофункціональне з тими засобами вираження темпоральності, що виступають як обставини часу в простому реченні.

З погляду структурно-семантичних особливостей складнопідрядні речення з підрядними часу у творах Ольги Кобилянської неоднорідні. Серед них розрізняються два семантичні різновиди: речення із значенням одночасності та речення із значенням одночасності. Конструктивних елемент цих речень – дієслова-присудки, співвідношення між якими при асемантичних сполучниках є визначальними у вираженні смислових відношень між компонентами складнопідрядного речення.

В якості засобів зв’язку письменниця частіше використовує сполучники недиференційованих значень (коли. як), ніж семантичні сполучники (до того як, з тих пір як, після того як, як тільки), оскільки прості сполучники характеризуються широтою семантики. Синкретичні смислові відношення, які виражаються простими за будовою сполучниками, відтворюють об’ємність думки. різні рівні розуміння явищ дійсності.

Розмежування одночасності та неодночасності у реченнях із сполучником коли зводиться передусім до правил співвіднесення процесуальних ознак ситуацій. Умовою реалізації значення одночасності є оформлення присудків головної та підрядної частини на основі видо-часового паралелізму; як правило, це дієслова недоконаного виду.

При співвіднесенні дієслів у формі теперішнього часу одночасність, як правило, супроводжується типізацією, узагальненням, що створюють умовно-часове значення.

Послідовність ситуацій оформлюється звичайно співвідношенням дієслів докононаного виду минулого та майбутнього часу. Для таких речень характерна їх здатність до ускладнення інформації причиновою обумовленістю.

Серед часових речень із сполучником як розмежовуючи два типи: 1) речення, у яких як виступає у якості еквівалента сполучника коли, виконуючи роль його нейтрального чи стилістичного забарвленого синоніма; 2) речення, у яких сполучник як реалізує своє особливе значення.

Підрядні речення часу із сполучником як дає можливість урізноманітнити способи вираження часу з урахуванням різних ступенів експресії. Сполучник як характеризується розмовним забарвленням, яке не властиве стилістично нейтральному сполучнику коли. Спектр значень сполучника як ширший, ніж у реченнях із сполучником коли.

Речення із сполучником поки не не допускають введення конкретизаторів, що вказує на часову роз’єднаність ситуацій. Значення перерваності у реченнях із сполучникам поки не підтримується специфічним правилом співвіднесення присудків; такі речення побудовані за правилом процесуального контрасту, згідно якому одна із ситуацій, що співвідноситься (головна частина), представлена як процес, а інша (підрядна) – як акт, позбавлений ознаки протяжності. Основним засобом вираження процесуального контрасту є співвіднесення дієслів недоконаного та доконаного виду.

Для вживання речень із сполучником як раптом характерний контекст, у якому раптовість слідування ситуації, представлена у другій частині, супроводжується перерваністю того, що їй передувало. Це може бути чи перерваність того, що уже реалізується чи нездійсненність наміру.

Названі семантичні групи складнопідрядних речень зі значенням неодночасності та одночасності у творах письменниці різняться змістом та обсягом часової семантики, характером вираження смислових відношень та певним формально-граматичними особливостями.

Різноманітні структурно-семантичні види складнопідрядних речень часу є свідченням глибини та багатомірності мислення письменниці. Синтаксичні конструкції відтворюють найтонші темпоральні нюанси об’єктивного світу.