темпоральне значення послідовності фактично втрачається. Функція підрядного речення зводиться тільки до вказівки на момент, з якого починається тривання дії або стану головного речення.
Гарно, прегарно живеться, відколи він тут [1, с.182]. Відколи з нею сходиться, стає з дня на день гірший [2, с.41]. Відколи ти в панів на службі, то вже й чорботку покинула носити [2, с.62].
Для вираження початкової часової межі використовує авторка недиференційований сполучник як. Значення початкового моменту дії створюється внаслідок поєднання недоконаного і доконаного виду в складових частинах або особливим лексичним складом головної частини.
Тижні минали, як Михайло покинув свою землю [2, с.105]. Третій рік минає, як повернулася до рідного села [2, с.126].
Якщо треба підкреслити постпозитивну головну частину, Ольга Кобилянська вживає допоміжний компонент відтоді.
Відколи з’єднався з Ракірою, відтоді розпливаються йому слова в роті [2, с.198]. Відколи зайшов у приятельство з Григоірєм, відтоді вертиться йому плутанина в голові [2, с.82].
Складнопідрядні речення, які передають раптову послідовність дій, є близькими до розглянутих вище конструкцій. Раптовість – необхідний семантичний компонент цих конструкцій – виражається словами лиш, як тільки, відразу, раптом.
Сава пішов до бурдея до худоби, як лиш повечеряли [2, с.158]. Свіжий, холодний воздух вдарив її в лице, як тільки вийшла з костьолу [1, с.290]. Коли надходила година його приїзду, я раптом випросилася ніби до Оксани і пішла далеко на прохід в поле [1, с.174]. Коли доходив кінця села, відразу станув [2, с.208]. Як тільки скінчив грати, посипалися грімкі оплески [1, с.70]. Як тільки упавших стягнено з їх висоти, велася борба на життя й смерть [1, с.386].
Наведені лексеми показують, що:
1) дія, виражена головною частиною складнопідрядного речення, починається зразу ж після того, коли відбудеться сказане у підрядній частині;
2) початок того, про що говориться у головній частині, збігається з кінцем дії, названої підрядною частиною.
Основне значення темпорального співвідношення цього різновиду речень найвиразніше передається тоді, коли присудки головної і підрядної частин виражаються дієслова ми доконаного виду у формі минулого або майбутнього часу.
Складнопідрядні речення, у яких визначено межу тривання дії, переданої головною частиною, мають свої особливості у вираженні смислових відношень. У таких реченнях вживаються синонімічні спеціалізовані сполучники поки, доки.
За характером темпорального відношення між діями або станами складових частин складнопідрядних речення цього типу поділяються на два варіанти.
Складнопідрядні речення, у яких дії або стани складових частин тривають одночасно протягом відрізку часу, визначуваного в підрядному реченні.
Складнопідрядні речення, у яких темпоральний зв’язок ґрунтується на принципі послідовності, причому дія або стан головного речення триває до відповідної часової межі постання дії або стану підрядного речення.
Сполучники доки, поки виступають у складнопідрядних реченнях першого варіанту, де одна дія співпадає в своїх межах з іншою, а саме – час протікання дії, названої у головному реченні, обмежується відрізком часу, потрібним для здійснення дії, представленої в підрядному реченні, тобто співвідношення “тривала дія або стан підрядного речення – настання завершеної дії або стану головного речення в один з її моментів”. Але на відміну від сполучників коли, як, що не виражають якого-небудь одного значеннєвого відтінку складнопідрядного речення, сполучники поки, доки конкретніші за своїм значенням: вони вказують на те, що результативна дія або стан головного речення настає саме в межах тривання дії або стану підрядного речення. Ці сполучники потребують підкріплення зі сторони однакових дієслівних форм часу і виду у підрядній та головній частині.
Поки наємники упорались з тим усім, пройшов довгий час… [1, с.384]. Доки він жив, робив усе сам [2, с.209]. Доки я ще тут, цілуй мене [2, с.71]. Доки мене земля носить та доки дивлюся своїми очима, та й доки я не каліка, не забуваю і про зерня коло хати [1, с.117]. Пив, доки не пропив останнього гроша, доки майже не запух [2, с.140].
Складнопідрядні речення, у яких є доконаний вид в обох частинах речення, передають межу тривання дії сполучниками доти, поки.
Одна люта, як пекло; Анна повдовіла, поки під вінець пішла [2, с.257]. Поки він прийшов, вона заговорила [1, с.471]. А поки сніг упаде, - повторює він, - будеш у моїй хаті [2, с.]. Лишися тут і пережди, доки буря не устане… [1, с.364].
Якщо виникає потреба виразніше виділити межі тривання дії, вираженої головною частиною, то до її складу вводить письменниця вказівне слово доки.
Доки він нічого певного в руках не має, доти він нуль, і доти неповинен ані женитися, ані дівчині про любов говорити [1, с.69]. Доки мій син у мунштрах, доти не матиму спокою [2, с.161]. Далі було її бажанням, щоб я мешкала доти в призначенній нею для мене кімнаті її дому, доки не схочу сама випровадитися [1, с.230]. Я слідила за ним очима доти доки не зник з виду [1, с.190]. Поки не стануть падати лагідним летом білі сніжинки, доти не закриється ліс і все в білу мрію [1, с.500].
У творах Ольги Кобилянської зустрічаємо часто застарілі сполучники заки, заким, також передають межу тривання дії.
…І воно тривало якийсь час, заки ми оцього доробилися [2, с.155]. Вона вже жила тобою й дрижала за тебе, заки ти ще світ божий побачив [2, с.490]. А заким ти вернеш, то він ожениться… [2, с.189]. Сава собі добре роздумає, заки зачне за мною сварню [1, с.197].
Більш складні відношення, коли у реченні з сполучником поки частка не, яка може займати