Хоча слова-синоніми і об'єднує спільне їх загальне зна-чення, але звичайно кожен синонім має особливий відтінок значення, що відрізняє його від інших синонімів. Наприклад, слова червоний, пурпурний (пурпуровий), багряний, багро-вий позначають певний колір предметів і є синонімами. Але найточніше це значення передає слово червоний — такий, який має колір крові: Пишається над водою червона калина. (Т. Шевченко.) Слово пурпурний (пурпуровий) означав яскраво-червоний. Хай цвітуть прапори пурпурові, як сади, як весна молода! (В. Сосюра.) Синонім багряний означає густо-червоний. Пишно займались багрянії зорі колись навесні. (Леся Українка.) Нарешті, слово багровий — це густо-червоний з легким синюватим відтінком. Клепальник в багровому горні прозоре залізо пече. (М. Бажан.)

Деякі синоніми, що мають дуже близьке значення, від-різняються насамперед емоційним забарвленням, наприклад, нейтральне, тобто звичайне, слово солдат і слово воїн з уро-чистим, піднесеним забарвленням; звичайне слово плечі і тро-хи застаріле, урочисте рамена; слово обличчя і його знижені або й вульгарні синоніми пика, морда; книжне слово дис-кусія і трохи розмовне суперечка; слово говорити і його розмовний синонім балакати. Слова нечистий, нерозумний, ,вигадувати пом'якшують негативне, знижене емоційне забар-влення своїх синонімів чорт, дурний, брехати. Всі ці синоніми відрізняються також сферою свого вживання, тобто деякі ви-користовуються перевалено в усній, ненормованій мові, інші — в писемній або підкреслено книжній чи офіційній мові. Сферою вживання відрізняються також загальнолітературні і діалект-ні слова: півень і когут, товстий і тлустий, гарно і файно тощо.

Хоч синоніми іноді називають взаємозамінними, насправді кожен контекст звичайно вимагає одного якогось певного слова. Це добре видно на прикладі речень, де вжито кілька слів того самого синонімічного ряду. Порівняйте, наприклад: Розжеврене, червоне сонце низько опустилося, багряним світ-лом грало по деревах, по квітках і по річці. (Леся Українка.) Саїд схопився і щось схотів заперечити, а обличчя з блідого, втомленого зробилося червоним, аж багровим. (Іван Ле.) На-ведеш приклади показують також, що в мовленні як синоніми можуть виступати слова, які, взяті окремо, синонімами звичайно не вважаються: розжеврений і червоний, блідий і втомлений. Синоніми, зумовлені контекстом, називають кон-текстуальними синонімам її. Такими синонімами можуть бути і займенники, і словосполучення, і цілі описові звороти. Наприклад, говорячи чи пишучи про І. Я. Франка, ми можемо назвати його: Каменяр, автор гімну «Вічний рево-люціонер», видатний український публіцист тощо. Доцільне використання синонімів уточнює або підкреслює нашу думку, урізноманітнює нашу мову і надає їй додаткової виразності.

6. АНТОНІМИ

Слова з протилежним значенням називаються антоні-мами (друг — ворог, білий — чорний, сумно — весело, гово-рити — мовчати). Найбільш характерні антоніми для слів, що мають у своєму значенні вказівку на якість: світло — тьма, охолоджувати — розігрівати, повний — порожній, швид-ко — повільно. Тому особливо багаті антонімами якісні прикметники: багатий — бідний, великий — малий, гіркий — со-лодкий, молодий — старий, хоробрий — боягузливий. Антоні-мічні пари властиві насамперед для іменників, що означають почуття, настрої, стан або діяльність людини (любов — ненависть, щастя — горе, радість — смуток, робота — відпочи-нок, життя — смерть), а також час, простір, явища природи (день — ніч, зима — літо, схід — захід, початок — кінець).

Антоніми служать для більш наочного зіставлення, по-рівняння контрастних понять. Вони широко використовую-ться в народній творчості і художній літературі, в публіци-стиці і науковій мові. Наприклад: Ситий голодного не розу-міє. (Нар. те.) А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Леся Українка.) Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і гноблений перебували у вічному анта-гонізмі один до одного... (К. Маркс і Ф. Енгельс.) Антоніми часто використовують у ролі заголовків («Крок вперед, два кроки назад» (В. І. Ленін), «Війна і мир» (Л. Толстой), «Прав-да і кривда» (М. Стельмах.) Антонімічні протиставлення часто забарвлені іронічно: Давали, та з рук не пускали. Взагалі в основі іронії лежить прихована антонімічність: Пожалів вовк кобилу... Особливу пару антонімів утворюють епітет і . означуване слово, протилежне йому за значенням (т. зв. епітет-оксиморон): чесний злодій, солодкий біль.

Антонімічними здебільшого є всі похідні слова від якоїсь пари антонімів: хворий — здоровий, хвороба — здоров'я, хворіти — здоровіти.

У зв'язку з багатозначністю слово може мати не один, а кілька антонімів. Ці антеніми бувають синонімічними (хо-лодний — теплий, гарячий, палкий) і не синонімічними (працювати — відпочивати і лінуватися). Порівняйте: холодне (зимове) — тепле, гаряче, палке (літнє) сонце; холодний — теплий, гарячий — прийом; але сухий — свіжий хліб, сухий — мокрий одяг, суха — жива гілка.

У реченні як антоніми можуть виступати і слова, які, окре-мо взяті, антонімами не вважаються: Думати головою, а не ногами.

Наявність антонімів, таким чином, свідчить про багат-ство мови та її виражальні можливості.

7. ПАРОНІМИ

Пароніми — слова, які подібні своїм звучанням. Схоже звучання мають, наприклад, слова олива, олія, оліфа; кіт, кит; кристал, кришталь. З цього погляду пароніми слід розглядати як слова, що наближаються до омонімів. Але на