8. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ її ПОХОДЖЕННЯ

Словникове багатство української мови створювалося про-тягом багатьох віків. Основну частину лексики української мови становлять питомі українські слова, наприклад: овес, плуг, корова, ліс, вітер, молодий, зелений, веселий, робити, спати, ми, перед та ін. Значна частина цієї лексики є спільно-слов'янською, тобто успадкованою від спільнослов'янської мови-основи. З деякими звуковими відмінами вона властива всім або більшості слов'янських мов, наприклад у мовах:

Українській

серце

вівця

білий

косити

чотири | Російській

сердце

овца

білый

косить

четыре | Польській

serce

owca

bialy

kosic

cztery | Чеській

srdce

ovca

bily

kositi

ctyri

Болгарський | Сербохорватський

сърце

овца

бял

кося

четири | срце

овца

бели

косити

четири

Серед спільнослов'янських слів є чимало таких, які в близь-кій формі збереглися також в інших споріднених мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Порівняйте укр.. син, рос. сьін, нім. Sohh, англ. son, лит. sunus; укр. ока, рос. око, нім. Augen, лат. осulus, укр. робота, рос. рабога, нім. Аrbeit і т. д.

До найдавнішої і найбільш сталої частини словникового» складу української мови належать насамперед назви родинних зв'язків — мати, дочка, брат, сестра, тато, свекор; назви час-тин людського тіла — кров, м'ясо, мозок, череп, брова, вухо,, ніс, зуб, ясна, язик, лікоть; назви диких і свійських тварин, птахів, риб, комах і продуктів тваринництва — свиня, вівця, мед, молоко, вовна, олень, вовк, бобер, їжак, орел, журавель, гуска, вугор, муха, оса; назви багатьох рослин — дерево, дуд, береза, ясен; назви житла, господарських знарядь і занять, страв — дім, двері, двір, село, віз, вісь, колесо, жорна, молоти, орати, тесати, юшка, сіль; назви небесних світил, часу і явищ природи — Сонце, Місяць, небо, день, ніч, вечір, весна, зима, вогонь, дим, вода; назви основних дій і процесів — іти, везти, пхати, стояти, сидіти, лежати, текти, пекти, їсти, пити, лизати, знати, жити, міряти; назви основних якостей — довгий, вузький, білий, світлий, темний, сірий, синій, рудий, жовтий тощо.

Частина загальновживаних і загальнозрозумілих для укра-їнського народу слів виникла вже на грунті давньоруської мови. Наприклад, такі слова, як сім'я, ківш, коромисло, білка, собака, сизий, сорок, дев'яносто, з незначними звуковими від-мінами властиві також іншим двом східнослов'янським мовам — російській та білоруській, але, скажімо, в польській мові на означення цих понять вживаються зовсім інші слова.

Саме давньоруська мова була безпосередньою основою всіх трьох братніх східнослов'янських мов. Ця основа і досі забез-печує їх велику близькість.

Певне місце в лексиці української мови посідають старо-слов'янські слова. Старослов'янська мова (з походження ста-роболгарська) через релігійну літературу дістала велике поши-рення в Київській Русі. Вона помітно збагатила давньоруську писемну мову. Проникали старослов'янські слова, а також суфікси і префікси і в живу мову народу. Старослов'янська мова впливала на східнослов'янські мови і пізніше, оскільки вона була достатньою мірою зрозуміла і засвоєння її не становило великих труднощів. До старослов'янізмів в україн-ській мові належать, наприклад, такі слова, як здрастуй, храм, вождь, єдиний, зело, перст, суєта та ін.

Деякі слова старослов'янського походження широко вжива-ються як і звичайні питомі українські слова: буква, учитель, трудящий тощо. Але частина старослов'янських слів співіснує разом з українськими словами, відрізняючись більшою книж-ністю або урочистістю, наприклад: перст і палець, злато і золото, враг і ворог. В інших випадках слова з старослов'-янськими і українськими коренями сприймаються як слова з різними значеннями: прах (тіло людини після смерті, останки) і порох (пил або вибухова речовина).

У сучасній українській мові є чимало слів з префіксами і суфіксами старослов'янського походження. За їх допомогою створювалися і створюються також нові слова. Найбільш поширеними префіксами є воз-, пре-, пред-, со-: возвеличити, воздвигати, возз'єднаний, прегарний, предовгий, пребагатий, предтеча, представник, пред'явлений, соратник та ін. Най-більш поширеними суфіксами е -тель, -ств(о), -тай, -ин(я), -щ(нй): учитель, вихователь, визволитель, багатство, братерство, глашатай, гординя, трудящий.

Проникли в українську мову також деякі старослов'янські корені, з якими утворювались і утворюються нові слова, наприклад: благоустрій, властолюбний. Але кількість старо-слов'янізмів в сучасній українській літературній мові менша, ніж у російській, де традиції старокнижної мови зберігалися довше. Такі звичайні російські слова старослов'янського походження, як время, жажда, облако, храбрий, вред, невежда, гражданин та ін., мають в українській мові інші відповідники або утворені безпосередньо від давньоруських коренів (напри-клад, хоробрий). Тому здебільшого старослов'янізми в україн-ській мові мають більше емоційне навантаження, відзначаю-ться більшою книжністю або урочистістю. Пор. рос. древ-няя Русь та укр. давня і древня Русь. Це треба враховувати при паралельному спілкуванні обома мовами.

З другої половини XVII — початку ХУІІІ ст. після воз-з'єднання України з Росією українська мова почала активно засвоювати слова російської мови — адміністративні, суспіль-но-політичні, виробничі та військові терміни, побутову лек-сику. Наприклад: посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, лящ, самовар тощо. Через російську мову до української мови ввійшло багато іншомовних слів у галузі культури, політики, науки і техніки, про що мова йтиме далі — у відповідному параграфі. За зраз-ком російських слів