До фразеології відносять також прислів'я та приказки: Де руки й охота, там скора робота. Друзі пізнаються в біді. 8 хворої голови та на здорову. Дивиться, як кіт на сало та ін. Прислів'я та приказки є широким узагальненням народного досвіду, вони роблять нашу мову більш яскравою, влучною і широко вживаються в художніх творах. Згадаймо хоч би початки окремих розділів роману Панаса Мирного. «Хіба, ре-вуть воли, як ясла повні?»: Наука не йде до бука. Козак не без щастя, дівка не без долі. Лихо не мовчить тощо. До фразеологізмів належать і каламбурні вислови, наприклад: На городі бузина, а в Києві дядько. Серед усталених зворотів досить виразно виділяється група фразеологізмів, які перейшли до літературної мови з живої мови представників різних професій. В них закріплено вироб-ничий досвід людей, нагромаджений протягом віків. Згадаймо, наприклад, такі вислови, як: на живу нитку (з, мови крав-ців), розмотати клубок (з мови пряль), на один копил (з мови шевців), між молотом і ковадлом (з мови ковалів), лити воду на чийсь млин (з мови мірошників), спіймати на гачок (з мови рибалок), стріляний птах (з мови мисливців), не святі горшки ліплять (з мови гончарів), під один гребінець (з мови перукарів), покласти першу цеглину (з мови мулярів), піднести на щит (з мови військових). Чимало фразеологізмів цього типу ввійшло в мову і в новіші часи: відігравати роль, зміна декорацій, як по нотах (з театрально-музичної сфери), ставити знак рівності (з математики), центр ваги (з фізики), досягти апогею (з астрономії), бурхлива реакція (з хімії), гірка пілюля (з медицини), закрутити гайки (з технічної сфери), входити в колію, натиска-ти на всі педалі, набирати висоту, рятівне коло (із сфери транспорту), на два фронти (з військової сфери) тощо.

Довільні, невиправдані заміни слів у фразеологічних зворо-тах або вставлені в них зайві слова можуть спотворити значен-ня фразеологізмів, позбавити їх виразності. Не слід плутати, наприклад, звороти мати значення і відігравати роль (в літе-ратурній мові не існує словосполучень відігравати значення чи мати роль), треба вживати зворот брати участь, а не приймати участь; яблуко незгоди, а не яблуко чвар; скринька (а не скриня) Пандори; завдати удару, а не нанести удар, квадратура круга, а не квадратура кола, нагромаджувати дос-від, а не накопичувати досвід; мати уявлення про щось, а не мати уяву про щось; впадати у вічі, а не кидатися у вічі, здобути перемогу, а не одержати перемогу тощо.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ

План

1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ СЛОВНИКОВОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ.

2. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

3. ПЕРЕКЛАДНІ СЛОВНИКИ.

4. ОРФОГРАФІЧНІ, ІНШОМОВНІ ТА ІНШІ СЛОВНИКИ.

1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ СЛОВНИКОВОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ

Д Лексичні і фразеологічні багатства української мови зі-брані в словниках і окремих збірниках прислів'їв, приказок та крилатих висловів.

Словникова справа, або лексикографія, має на Україні давні й славні традиції. Перший словник було створено ще наприкінці XVI ст. А виданий у Києві 1627 р. словник Памва Беринди, в якому слова старослов'янської мови перекла-далися на тогочасну книжну українську мову, здобув загальне визнання не тільки на Україні і в Росії, а також у Польщі та Молдові.

Першим словником сучасної української мови вважається словничок, доданий І. П. Котляревським до його поеми «Енеїда». І. П. Котляревський е, таким чином, зачинателем не тільки нової української літератури, а й нової української лексико-графії. Протягом XIX і на початку XX ст. було видано не-мало словників, переважно українсько-російських та російсько-українських. Всі вони, звичайно, вже застаріли і тепер цікаві для нас переважно як історичні пам'ятки. Серед словників до-революційної доби треба виділити, однак, «Словарь україн-ської мови», упорядкований Б. Д. Грінченком. Словник Бориса Грінченка в чотирьох томах був виданий у Києві в 1907 — 1909 рр., а потім не раз перевидавався (останнє видання — 1958 р.). Словник містить понад 70 тис. слів української лі-тературної і народної мови XIX ст., перекладених або витлума-чених російською мовою. Свого часу він був відзначений пре-мією Російської Академії наук. Словником Бориса Грінченка цікавились і користувались видатні діячі минулого. І тепер словник Б. Грінченка має велике наукове значення, зберігаючи для наших сучасників багато слів на позначення понять на-родного побуту, української культури.

За останні десятиліття були створені десятки словників різ-ного типу. Практичне значення серед давнішніх словників і в наш час зберігають насамперед «Російсько-український слов-ник» 1948 р. (останнє видання — 1961 р.) за редакцією М.(Я. Калиновича і кілька останніх видань «Орфографічного словника І. М. Кириченка.

Користування словниками різних типів не тільки підвищує грамотність і знання мови, а й розширює кругозір людини, підносить загальний рівень її культури. Видатний український поет і вчений М. Т. Рильський так писав з цього приводу:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

2. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Найважливіше місце серед словників різного типу посі-дає тлумачний «Словник української мови» в одинадцяти томах, упорядкований Інститутом мовознавства Академії наук УРСР. Цей словник протягом 1971—1980 рр. побачив світ у видавництві «Наукова думка».