Текст

Текст – це об’єднанні за змістом речення.

Тема тексту – це те про що або про кого в ньому розповідається.

До тексту можна дібрати заголовок.

Текст складається з частин: зачину, основної частини, кінцівки.

Тексти бувають:

а) текст-розповідь (мета його розповісти, повідомити про щось)

б) текст-опис (мета його – описати когось чи щось)

в) текст-міркування (у ньому є твердження, доведення і висновок).

речення

Речення виражає закінчену думку.

За метою висловлювання речення бувають:

а) розповідні ( у них про щось або про когось розповідається)

б) питальні (у них про когось або про щось запитується)

в) спонукальні (у них висловлюється спонукання до дії: наказ, прохання, заклик, вимога)

8. За інтонацією речення бувають:

а) окличні

б) неокличні.

9. Звертання – це слово або сполучення слів, що називають того, до кого звертаються. Під час вимови звертання виділяється голосом, а на письмі – комою або знаком оклику.

Здорові будьте, люди, я вас люблю.

Україно! Ти в славній боротьбі не одна.

10. Члени речення – це слова, що відповідають на повне.

11. Є головні члени речення (підмет і присудок) і другорядні (всі інші члени речення).

12. Підмет – член речення, який вказує про кого або про що говориться в реченні. підмет відповідає на питання хто?

13. Присудок – член речення, який вказує, що говориться про підмет. Присудок відповідає на питання що робить? Що зробить? Що робив? Яким є підмет? Хто він такий?

Щедро вродила хліборобська нива.

14. Однорідні члени речення – кілька членів речення, які відповідають на одне й те саме питання й відносяться до одного й того самого слова. Вимовляються з перелічувальною інтонацією. На письмі між однорідними членами кладеться кома.

У лісах ростуть дуби, берези, сосни.

15. Синоніми – слова, близькі за значенням.

Ліс, діброва, пуща, перелісок, гай, проліс.

16. Антоніми – слова, протилежні за значенням.

Багатий – бідний, успіх – невдача, брати – віддавати.

17. Омоніми – слова, які зву ват і пишуться однаково, але мають різне значення.

Журавлиний ключ. Баєчний ключ. Скрипічний ключ. Ключ від замка.

18. Слова вживаються в прямому і переносному значенні.

Золотий годинник (пряме значення)

Золота коса (переносне значення).

Будова слова

19. Споріднені слова – це слова, які мають однакову за звуковим складом і спільну за смисловим значенням частину.

Водити, водій, переводити.

20. Корінь – спільна частина споріднених слів.

Поле, польовий, полоти.

21. Закінчення – змінна частина слова.

Думка, думки, думкою.

22. Основа – частина слова без закінчення.

Дружба, книги, земля.

23. Префікс – частина основи, що стоїть перед коренем.

Безмежний, розмова, з’єднувати.

24. Суфікс – частина основи, що стоїть після кореня.

Братик, морозиво, коваль, голівка.

Правопис слів

25. У префіксах роз, без завжди пишеться буква з.

Безтурботний, роз’їхати.

26. Перед буквами к, п, т, х, ф завжди пишеться префікс с.

Списати, скликати, спитати.

Щоб знати, яку букву писати в ненаголошеному складі требі змінити слово або дібрати до нього спільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним.

27. Великий – велич, криве – криво.

29. Апостроф пишеться після префіксів з кінцевим твердим приголосним б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, і, які позначають два звуки.

П’ять – [пйат'], ім'я – [імйа]

Звуки і букви

30. В українській мові є 33 букви.

31. Звуки є голосні і приголосні.

32. Голосні звуки: а, о, у, и, і, е. На письмі вони позначаються 10 буквами.

33. Звуки є тверді і м’які, дзвінкі і глухі.

34. Дзвінкі: б, д, ж, з, г, б, дж, дз, в, л, м, н, р, й.

Глухі: п, х, т, с, ш, ч, ц, ф, к.

Частини мови

35. Іменник – це частина мови, що означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?

36. Іменники є назвами істот (відповідають на питання хто?) і неістот (відповідають на питання що?)

37. Іменники є власні (назви міст, сіл, вулиць і рік) і загальні (назви, які дають багатьом предметам).

38. У іменників є чоловічий, жіночий і середній рід, числа: однина і множина, вони змінюються за відмінками.

Називний хто? що?

Родовий кого? чого?

Давальний кому? чому?

Знахідний кого? що?

Орудний ким? чим?

Місцевий на кому? на чому?

Кличний

39. Схема розбору іменника як частини мови

а) аналізоване слово

б) питання

в) частина мови

г) власна чи загальна назва

д) назва істоти чи неістоти

е) рід

є) число

ж) відмінок

з) з яким словом зв’язане в реченні?

и) яким є членом речення?

Прикметник

40. Прикметник – частина мови, що називає одзнаку предмета і відповідає на питання який? Яка? Який? Які?

Прикметник змінюється за числами, відмінками, а в однині – за родами.

41. Схему розбору прикметника як частини мови.

Дієслово

42. Дієслово – це частина мови, що означає дію предмета і відповідає на питання що робити? що робив? Що буде робити?

43. Дієслово змінюється за числами (одн. і множин.) за часами (теперішній, минулий, майбутній) за особами (дієслова теперішнього часу) мають 2 відмінки, означають завершену і незавершену дію.

44. До дієвідміни належать слова, які в ІІІ особі множини мають закінчення –уть, -ють, а в інших особових закінчення букви е, є.

Кажуть, читають, кажеш, читаєш.

45. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини мають закінчення –ать, -ять, а в інших особових закінченнях – букви и, ї.

Говорять, говориш.

46. Схема розбору дієслова як частини мови.

а) аналізоване слово

б) початкова форма (неозначена форма)

в) частини мови

г) число

д) час

е) особа (в теперішньому і майбутньому часі)

є) рід (в минулому часі)

ж) дієвідміна

з) з яким словом зв’язане?

и) яким є членом речення?

Займенник

47. Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет, але не називає його.

48. |

І особа | ІІ особа | ІІІ особа

Однина | Я | Ти | Він, вона,