Адвербіальний блок представлений суфіксальним прислівником висок-о “Присл. до високий” та префіксально-суфіксальним дериватом з-висок-а “1.З височини, згори // З високого мiсця. 2. З почуттям власної переваги, зарозумiло // Зневажливо, з презирством. 3. Пiднесено, пишномовно. 4. рiдко. Високо”. Їм властиве словотвірне значення “адвербіалізація ознаки”. Деривант високий реалізує у похідному високо семи “локація” (високо стояло сонце), “якість” (верещати високо), “оцінка” (високо ціную); а у прислівнику звисока – “розмір” (впавши звисока), “локація” (звисока блукало бабине літо), “оцінка” (позирати звисока). Зіставлення семантики твірного слова й цих похідних прислівників підтверджує думку, яку висловив ще академік Л.В.Щерба, що ця "категорiя прислiвникiв є виключно формальною категорiєю, оскiльки значення її збiгається iз значенням категорiї прикметникiв"[16, с. 87].

Субстантивний блок включає сім похідних, утворених суфіксальним способом. Іменник вищ-iсть "Наявнiсть кращих рис, якостей, перевага в чомусь, порiвняно з ким або чим-небудь" фактично переймає ЛСВ6 твірного слова (почуття власної вищості). Іменник висок-ість "1.Простiр на великiй вiддалi вiд землi. 2.Висота, гiрська мiсцевiсть. 3.перен. Велич, величчя. 4. заст. у сполуч. з займ. ваша, її, його, їх. Титулування деяких осiб, належних до роду монарха.” реалізує у своїй семантиці семи “розмір” (високість гір), “локація” (щебетання жайворонка у високості), “піднесеність” (високість духу), “соціальне значення” (Ваша високосте) прикметника високий. На думку М.Лесюка, "приєднання власне прикметникового суфікса –ість до основи прикметника веде до зміни загальнокатегоріального значення, тобто зміни значення атрибутивності в предметність, і синтаксичної функції. Лексичне значення при цьому залишається незмінним" [11, с. 37]. Іменники на –ість фактично переймають, засвоюють, відтворюють якості, властивості мотивувальних прикметників [7, с. 115]. Ці деад’єктиви відносимо до групи дериватів із словотвірним значенням “абстрагована ознака”. Таке ж словотвірне значення властиве деад’єктиву височінь“ 1. Простір на великій або значнiй вiддалi вiд землi. 2. перен. Високий, значний рівень розвитку чого-небудь”. Іменник височ-інь успадкував ЛСВ2 , ЛСВ5 твірного ( йдуть у височінь, піднестися на втрачену височінь). Словотвірне значення “абстрагованої ознаки” має і деад’єктив вис-от-а "1. Вiдстань вiд основи предмета до найдальшої точки його в горi по вертикальнiй лiнiї // Вiддаль вiд земної поверхнi по вертикалi вгору // Вiдстань якоїсь точки, частини земної поверхнi по вертикальнiй лiнiї вiд рiвня моря. 2. Простiр на великiй вiддалi вiд землi. 3. Будь-яка частина земної поверхнi, вища вiд навколишнього простору. 4. перен. Високий рiвень розвитку чого-небудь. 5. Величина, розмiр, рiвень чого-небудь. 6. мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фiгури або тiла на основу, також довжина цього перпендикуляра. 7. астр. Кут мiж площиною горизонту i напрямком на свiтло.”

Мотиваційними семемами для похідного висота (окрім ЛСВ6, ЛСВ7 ) виступають ЛСВ1 (висота хмарочосів), ЛСВ2 (сіяє сонце з висоти), ЛСВ4 (висота тиску), ЛСВ6 (висоти культури) мотиватора. В основі ЛСВ6, ЛСВ7 деривата висота є сема “розмір”. Ці ЛСВ могли з’явитися як на основі розвитку ЛСВ1 мотивувального слова, так і на основі ЛСВ1 іменника висота.

СУМ подає такі значення іменника височ-ин-а “1. Вiдстань вiд основи предмета до найдальшої точки його вгорi по вертикальнiй лiнiї // Вiддаль вiд земної поверхнi по вертикалi вгору // Вiдстань якоїсь точки, частина земної поверхнi по вертикальнiй лiнiї вiд рiвня моря. 2. Простiр на великiй вiддалi вiд землi. 3. Будь-яка частина земної поверхнi, вища вiд навколишнього простору. 4. перен. Високий рiвень розвитку чого-небудь. 5. геогр. Пiдвищена частина сушi, що має подекуди рiвну, а частiше хвилеву поверхню, розчленовану долинами, балками, ярами”. Цей дериват (окрім ЛСВ5) умотивований семантичними ознаками “розмір” (виділятися височиною) та “локація” (жайворон заливається піснею у височині) слова-вершини високий. ЛСВ5 іменника височина розвинувся або на базі ЛСВ1 (сема “розмір”) твірного прикметника, або як результат розвитку ЛСВ3 (сема “розмір”) іменника височина. Суфікс –ин(а) формує словотвірне значення “носій ознаки”.

Таке ж дериваційне значення має і дериват виш-ин-а “1. Вiдстань вiд основи предмета до найдальшої точки його в горі по вертикальній лінії // Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору // Відстань якоїсь точки, частина земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря. 2. Простір на великій або значнiй вiддалi вiд землi, вiд будь-якої поверхнi; // Який мiститься на великiй висотi. 3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору.” Цей похідний реалізує у своїй семантиці ЛСВ1 (рости в вишину) та ЛСВ2 (громами ревло з вишини) мотиватора. Основою семантичної мотивації іменника виш-к-а є ознака розміру (сема “розмір” твірного слова). Проте цей похідний сформував свої специфічні ЛСВ, які відсутні у твірному прикметнику: “1. Hадбудова зверху над спорудою. 2. Висока, вузька дерев'яна або металева споруда на стовпах, призначена для спостережень, стрибкiв у воду тощо або для укрiплення чи розмiщення чого-небудь на певнiй висотi над землею”. Цьому деривату властиве словотвірне значення “носій ознаки”. Шляхом морфонологічних перетворень (усічення основи твірного слова і зміна місця наголосу) та додаванням нульового суфікса до основи прикметника високий утворився похідний іменник вись “поет. Простір на великій віддалі від землі” із словотвірним значенням “абстрагована ознака”. У дериваті актуалізується сема “локація” (нести радість у вись) слова-вершини.

Вербальний блок представлений шістьма похідними. Суфіксальне похідне височ-і-ти, що має значення “1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. 2.перен. Виділятися серед інших