Шажок міхоноші.

Задивляться чорнобриві

І босе, і голе...

Полічили, що дістали,

Встали сіромахи.

Помолились на схід сонця, -

Пішли понад шляхом.

IX. Підсумок уроку.

Ось тут перед тобою

Ми українські діти.

Святочно обіцяли

Сповняти всі завіти.

/заучування напам’ять/

X. Домашнє завдання. Вправа 420. Запитання для повторення. (180 с.)

/Звучить тиха музика/

Учень. Як мене спитають -

Учениця. - Хто ти?

Я їм щиро поклонюсь і скажу я вільно й гордо:

Українцем я зовусь.

Учениця. А яка у тебе мова?

Учень. В мене мова пречудова.

В ній є пісня соловейка, в ній е славна коломийка.

В ній є болі України і тяжкі її руїни.

(Музика підсилюється. Звучить пісня "Верховинка").

Вчитель. В хвилини глибокого сприймання краси природи, в хвилини відчаю чи радості, в хвилини розради чи горя ми звертає-мося до рідного слова.

Мову рідну, слово рідне має, дітки, кожний в світі,

З деревом говорить вітер,

З квіткою говорить квітка,

З пташкою щебече пташка,

Тиха річечка з озерцем

Мову знати цю неважко, коли хоче того серце.

Учень. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Учениця. Як ту мову мож забути,

Котрою учила,

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

Учень. Як ту мову мож забути?

Так звуками тими

Ми до Бога мольби слали

Ще дітьми малими.

Учениця. У тій мові ми співали,

В ній казки казали

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривати.

/С. Воробкевич/

Вчитель. Ось чому ви, діти,

покликані захищати своїми долоньками

крихітну свічечку

букви "ї",

а також, витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви "є".

Бо кажуть, діти,

що мова наша – солов’їна.

Правильно кажуть

Але затям собі,

що колись можуть настати і такі часи

коли нашої мови

не буде пам’ятати

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

тільки на солов’їв, дитино!

І. Малкович

(Звучить спів соловейка. На його фоні 5 дітей розказують казку Л. Українки "Як соловейко вскочив у біду").

Не цурайся пісні, яку чув од мами,

Не згуби, то мова прадідів твоїх

Бо зректися мови, що цвіла віками, -

Мов забуть народ свій, даль його доріг.

Я впевнена, що тут зібралися діти, які зовсім не схожі на соловейка-співака. Тут зібралися учні, які люблять українську мо-ву, вивчають її, розмовляють нею. Сьогодні вони готові подорожу-вати цікавими сторінками мови і літератури, я вірю, що вони ма-ють для цього потрібні знання. А знання - повинні оцінюватися. Ось чому нам необхідно вибрати журі.

До подорожі готові дві команди.

І. Дивослово.

2. Мовознавці.

І. Привітання.

Дивослово. Наш девіз: Чим важче завдання, тим дорожча перемога Мовознавці. Хто мову шанує свою, хай той переможе в бою.

Дивослово. Дорогенькі, мовознавці,

Щиро вас вітаємо.

Від усього свого серця

Успіху бажаємо.

Мовознавці. А дивослово, щоб трудилось

До сьомого поту.

І дістало нагороду

За свою роботу.

Дивослово. Солодке слово "перемога"

Нелегко нам дається,

Хто любить, знає рідну мову

Тому вона всміхнеться.

Мовознавці. Вчіть нашу мову солов'їну,

І не зазнавайтесь.

І чужому научайтесь

Й свого не цурайтесь.

Дивослово. То ж до бою кличем, друзі,

До мовного бою.

Мово рідна, Україно,

Ми завжди з тобою.

Мовознавці. Якщо перемога пройде повз нас.

То з нею ми радо вітаємо вас,

Тож не затягуймо вітання

Давайте розпочнем змагання.

2. Щоб сьогоднішня подорож у Країну Знань стала для вас свя-том, я запросила казкових героїв. Та сталося так, що із-за різних обставин вони не змогли приїхати до нас. Вони просять вибачення у вас у своїх телеграмах. Вам залишається тільки відгадати від якого казкового героя надійшла кожна телеграма.

3. Перевірка домашнього завдання.

Скласти якомога більше слів-іменників із букв слова активність

2) Інсценізація казки.

4. Конкурс "Художнє бачення світу".

Намалювати ілюстрацію до вірша О. Пчілки "Весняні квіти”

Весна-чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала, щоб краса вставала.

І проліски, й травка, й зелена муравка.

І кульбаба рясна, і фіалочка ясна,

Всі квіти весняні - веселі, кохані

З-під листя виходять, голівки підводять.

Од сну зимового, до сонця ясного.

Ті квіти дрібненькі, мов діти маленькі,

Розбіглися в гаю - я їх позбираю.

5.Літературна вікторина.

Конкурс капітанів.

Конкурс на краще читання вірша Т.Г.Шевченка.

“Думка”

Нащо мені чорні брови,

Нащо карі очі,

Нащо літа молодії,

Веселі, дівочі?..

Плач же, серце, плачте, очі,

Поки не заснули,

Голосніше, жалібніше,

Щоб вітри почули.

7. Аукціон "Знавці мудрості народної".

Перемагає та команда яка назвала прислів’я останньою.

8. Завдання від мудрої Граматики.

На братика Кіндратика розгнівалась граматика,

Погані в нього справи –

Не знає Кіндрат правил...

Діти одержують домашнє завдання, яке виконав Кіндрат.

Завдання: виправити, допущені Кіндратом, помилки.

Гра "Влучне слово"

Завдання: дописати, хто чим славиться.

Соловейко - ... Сонце - ...

Джерельце - ... Квітка - ...

Колос - ... Ви - ... Чому?..

10. Аукціон.

Хто спіймає найбільше слів-іменників. /можна записувати/

Берізка

На високому пагорбі стоїть струнка берізка. Ще недавно її вкривало золотаве листя, була вона, як у святковому вбранні. Але подув холодний вітер і листя обсипалось на пухкий сніжок. Ось тепер, коли немає на березі жодного листочка, її можна роз-дивитись до вершини. Нижні гілочки схилилися, наче берізка взя-лася в боки й виходить у танок. Чорні латочки на білій корі вид-но здалеку. Здається, що деревце вбралося у святкову сукню і ко-му до лиця те вбрання. Воно робило берізку стрункою, вона була, неначе дівчина-красуня.

Відповідь:

Пагорб, берізка, листя, вбрання, вітер, сніг, вершина, гілочки, боки, танок, латочки, кора, деревце, сукня, лице, красуня, дівчина.

11. Підсумок.

12. Нагородження