Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції - свої помилки; попереджувати небажані конфліктні ситуації; переборювати стереоти�...

Курсова робота - Мовленнєві вміння як засіб формування комунікативної компетенції

свої помилки; попереджувати небажані конфліктні ситуації; переборювати стереотипи, що заважають успішній взаємодії; внутрішньо мобілізувати себе в непередбаченій ситуації; розряджати напружену обстановку; стримувати певні емоції, управляти настроєм; проявляти терпіння до справедливої критики на свою адресу; не допускати підкреслення своєї вищості.Певний інтерес у зв'язку з окресленою проблемою, викликає дослідження Л.С.Базилевської. При цьому доцільно зауважити, що обґрунтування переліку соціально-перцептивних умінь педагога, на нашу думку, вона проводить не досить вдало. До переліку умінь дослідниця включає: виявлення основної мети та мотивів поведінки учня; розпізнання особистості в цілому на основі її окремого вчинку; проникнення у приховані резерви розвитку, передбачення поведінки й особливостей діяльності учня в певних ситуаціях; переборювання стереотипів і настанов, застосування теоретичних знань у галузі психології під час вивчення окремого учня [3, 7].На наш погляд, спостерігається певне співпадання вказаних умінь.У дослідженні Н.І.Плєшкової стверджується, що опорними і провідними уміннями педагогічного спілкування у практичній діяльності вчителя є: управління власним емоційним станом і емоційна ідентифікація зі шкільною аудиторією. Перше з вказаних умінь дійсно має важливе значення у професійному спілкуванні педагога. У другому ж випадку мова йде не про комунікативне вміння педагога. Ідентифікацію, як стверджується в теоретичних дослідженнях психології спілкування, соціальної перцепції, треба розглядати як механізм розуміння іншої людини (О.О.Бодальов, О.М.Дубовська, М.П.Єрастов, Б.Л.Кричевський, М.М.Обозов, В.С.Собкін та ін.) тому слід вважати помилковим підхід до неї як до відповідного професійного вміння педагогаЦікавими у площині досліджуваної проблеми є й ті роботи, які прямо не пов'язані з діяльністю педагога, але їх автори здійснюють спробу окреслити деякі комунікативні вміння. Наприклад, З.В.Савкова відмічає, що діяльність читця й актора вимагає наявності таких умінь: організувати сприймання свого мовлення слухачами (партнерами); захопити увагу, утримувати її до кінця виступу; провести мовленнєвий вплив, спрямований на зміну ситуації спілкування. Але, неважко зрозуміти, що подані комунікативні вміння мають узагальнюючий характер і також потребують конкретизації. А.Ю.Міхневич [18], вивчаючи ораторське мистецтво лектора, стверджує, що до найважливіших комунікативних умінь потрібно віднести: уміння організувати та індивідуалізувати мовлення, пов'язувати у ньому стандарт й експресію, правильно будувати фрази, вести монолог, вибирати стилістичні засоби, варіювати композиційно-стилістичні прийоми. Дослідник подає лише суттєві характеристики вміння вербального спілкування. Система ж комунікативних умінь лектора ним не обґрунтовується. А тому, отримані результати аналізу роботи А.Ю.Міхневича [18] не дозволяють вирішити завдання нашого дослідження.Зіставлення та аналіз суттєвих характеристик досліджуваних умінь дозволяють виділити певні їх групи, що потребують подальшого вивчення, а саме: мовленнєве спілкування, уміння оптимально будувати своє мовлення в психологічному плані, мовленнєвий вплив; володіння невербальними засобами спілкування; орієнтування у співрозмовникові, якості уваги, адекватне моделювання особистості учня, соціальна перцепція; вольові якості, тобто уміння управляти своєю поведінкою; спілкування на людях; творче самопочуття; орієнтування в умовах спілкування, орієнтування в ситуації спілкування; цілеспрямована організація спілкування й управління ним, правильне планування та здійснення системи комунікації, швидке та точне знаходження адекватних змісту акту спілкування комунікативних засобів; самопрезентація; завоювання ініціативи; організація "пристосувань"; професійний контакт; відчуття й підтримування зворотного зв'язку у спілкуванні.Нагадаємо, що визначення суттєвих характеристик уміння мовленнєвого спілкування, яке вирізняється О.О.Леонтьєвим й В.О.Кан-Каликом, потрібно пов'язувати з аналізом досліджень О.Ф.Бондаренко, Л.А.Гапоненш, Н.А.Головань, З.Г.Зайцевої, Л.М.ЗШЧЄНКО, Є.І.Камінського, Г.П.Макарової, С.Я.Романіної, О.В.Самарової.Звернемо увагу на той факт, що О.О.Леонтьєв та В.О.Кан-Калик лише у загальних рисах характеризують уміння володіти невербальними засобами спілкування. Тому, вважаємо, що визначення структури цих умінь як комунікативних умінь педагога слід пов'язувати з результатами досліджень Є.О.Єрмолаєвої, Г.О.Ковальова, В.О.Лабунської, З.В.Савкової, Н.Д.Творогової. У систему комунікативних умінь педагога, як наголошує О.О.Леонтьев, необхідно внести вміння володіти професійно-педагогічною увагою. Дослідження цього вміння здійснювались І.В.Страховим, В.О.Кан-Каликом, К.С.Станіславським. Сформованість професійно-педагогічної уваги в майбутніх педагогів виступає важливою умовою оволодіння соціальною перцепцією.У зв'язку з цим, важливо підкреслити, що в працях О.О.Бодальова та представників його школи закладеш теоретичні основи дослідження сприймання та розуміння людини людиною. Ці дослідження були продовжені й іншими науковцями. Психологічні особливості формування соціально-перцептивних умінь у майбутніх педагогів знайшли відображення в багатьох дисертаційних дослідженнях, зокрема, у роботах Л.С.Базилевської, Л.Д.Єршової, С.В.Кондратьєвої, А.П.Коняєвої.Уміння управляти своєю поведінкою й самопочуттям у спілкуванні, на нашу думку, входять до складу вміння створювати творче самопочуття в означеній діяльності. Різні аспекти цього вміння знайшли відображення в роботах В.О.Кан-Калика, А.О.Прохорова, І.В.Страхова.У кожній групі комунікативних умінь вирізняємо ті з них, які до свого складу включають інші вміння та забезпечують реалізацію компонентів педагогічного спілкування. Такий підхід до визначення елементів системи комунікативних умінь розглядаємо як результат осмислення поданих матеріалів із досліджуваної проблеми. Зазначимо, що кожне комунікативне вміння отримує ту назву, яка найбільш вдало обґрунтована у відповідних наукових дослідженнях.З огляду на викладене підкреслимо, що комунікативні вміння ми розглядаємо як вид професійних умінь педагога, які забезпечують реалізацію компонентів педагогічного спілкування. Осмислення результатів аналізу досліджень О.О.Леонтьєва, Ф.М.Рахматулліної та А.Т.Курбанової, Г.А.Китайгородської, В.О.Кан-Калика, А.В.Мудрика, З.В.Савкової, А.Ю.Міхневича дозволяє встановити елементи системи комунікативних умінь, які включають до свого складу: мовленнєве вербальне спілкування; володіння немовленнєвими (невербальними) засобами, професійно-педагогічною увагою, соціальною перцепцією; орієнтування в ситуації спілкування; створення творчого самопочуття; установлення і підтримування зворотного зв'язку у спілкуванні; самопрезентація; використання "пристосувань"; завоювання ініціативи; побудову та реалізацію плану спілкування; володіння педагогічним контактом.Отже, на основі аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури ми дійшли висновку, що проблемі розвитку комунікативних умінь надавалася значна увага. Вона розглядалася багатоаспектно й неоднозначно. Осмислення результатів дослідження праць учених дозволяє охарактеризувати комунікативні уміння як структурний компонент особистості вчителя, що визначає можливість здійснення взаємодії у площині "суб'єкт-суб'єкт".

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9