Щоправда, саме надмірна емоційність та суб'єктивність як-раз і призводять до розриву комунікації, до конфлікту, виклика-ного бажанням одної особи домінувати в ситуації. Звичайно, так і треба, коли, скажімо, вибагливий вчитель ставить на місце пога-ною учня ледаря і нахабу, або коли прокурор допитує звинува-ченого, що намагається приховати свій злочин; можна пригадати багато чого з реального життя - скажімо лише, що в деяких первісних народів існує табу (заборона) на всяке мовне спілку-вання зятя з тещею... Але в нормальному діалозі власні емоції слід стримувати. Детально про цю ситуацію, як і про ситуативні ролі та рольові конфлікти, йтиметься далі.

З іншого боку, необхідність дотримуватися певних рамок у комунікації породжує у всіх мовах різноманітні етикетні форму-ли, традиційні мовні трафарети тину "Добрий день!". "Як спра-ви?" тощо, без яких наше спілкування просто втратило б звичну основу. Але мовленнєвий процес - це завжди живий пошук, у якому людина пізнає буття й ділиться своїми здобутками з ото-ченням.

Отож, мовленнєва комунікація розгалужена й тонка сис-тема спілкування мовою, яка вимагає достатньо активної розумо-вої роботи і дотримання певних правил. Навіть анархічні нетра-диційні системи мовного спілкування несуть на собі відбиток інтелектуальної енергії, обдарованості, прагнення виразити ще невідомі до цього часу речі.

Культурна, побудована за нормами граматики, літературна мова, так само, як і гарний, розбірливий почерк, .здавна розгля-дається, як ввічливість, увага до того, з ким ти спілкуєшся.

Нагадуємо, що спілкування людей може бути й парамов-леннєвим: можна спілкуватися жестами або, як свіфтівські вчені, показуючи співбесідникові якусь сигніфіковану річ (скажімо, п'ять доларів). Та це спілкування не буде повноцінним.

Спілкування - це взаємини, в процесі яких учасники спілкування - комуніканти - висловлюють власну позицію і своє ставлення один до одного. Таку установку неможливо ре-алізувати у всій повноті, не використовуючи можливостей мови або ігноруючи її правила.

За рахунок взаємовпливу при спілкуванні відбувається зближення та уподібнення позицій комунікантів та формується те, що психологи називають міжособистісними стосунками. Ме-ханізми цього взаємовпливу такі.

Імітація - безцільна (або ж спрямована на різні цілі - від висміювання до кримінальної акції) адаптація особою чу-жого іміджу, манери висловлюватися, лексикону тощо. Так, малі діти охоче копіюють грубість і нецензурні вира-зи старших (підлітків), намагаючись виглядати до-рослішими. Артист Андрій Данилко імітує комічну жінку - Вєрку Сердючку; аферисти по провінціях імітують вже Данилка у ролі Сердюки, паразитуючи на славі київсько-го митця з метою зірвати непогані гроші...

Навіювання - мало усвідомлюваний процес підкорення чужому слову й чужій волі, підлягання маніпуляціям гіпнотизера. Ця ситуація погано вивчена, але можна ска-зати напевно, що в процесі комунікації найзвичайнісінькі люди якоюсь мірою гіпнотизують одне одного, викорис-товуючи смутні для нинішньої позитивної науки психо-логічні механізми впливу. Гіпнотизер - це рідкісний та-лант у цій галузі, специфічне обдарування. Але, навіюван-ня буває й більш просте за природою - скажімо, гра на не-похитній вірі людей в друковане слово. Так, у 60-х pp. XX ст. відомий московський журнал "Знание - сила" якось повідомив у квітневому випуску, що такої тварини, як жирафа, в природі насправді не існує, що це - вигадана натуралістами минулого тварина. Першоквітневий жарт вдався: до редакції прийшли десятки листів від обурених людей, які ремствували на вчених, що стільки років обду-рювали довірливих; особливо роздратувало когось, що він на власні очі бачив фотографії "істоти, якої не існує в природі".

Конформність - несвідома зміна установок, оцінок, цінностей і поведінки під тиском соціуму. Наприклад, уявіть собі, що ви відповідаєте на тестові питання і впев-нено написали відповіді. Проте, зазирнувши у зошити сусідів, побачили, що на одне з питань вони обрали інший варіант. Ви починаєте вагатися, потім хвилюватися, а відтак переписуєте свою відповідь за їхнім зразком. Не будемо торкатися питання, чия відповідь правильна. Важливо інше - ви знаходитеся під психологічним тис-ком оточення. Подібні експерименти показують, що у такій ситуації лише 20 % людей зберігають впевненість у своєму виборі - більшість пристає до колективного суд-ження. Такий тип взаємовпливу і називається конформністю.

Переконання - процес свідомого прийняття оцінок, цін-ностей і стереотипів певної групи. Наприклад, усе життя ви хіну вали, вам подобалася шокуючи поведінка і порізані джинси, довге волосся і вільні контакти. Але ось вас узято на пристойну посаду до багатої фірми, покладено добру зарплатню, ви відчули нарешті грунт під ногами. Проте фірма вимагає, щоби ви завжди були добре поголеним і по-стриженим, у білій сорочці й краватці, уживали культурної мови й загалом поводилися пристойно. Якщо вас це дра-тує, ви кинете отой багатий, але душевно холодний офіс і знову підете до знайомої відворотні, де тусується гурт вже незнайомих вам підлітків, що, скоріше за все, подивляться на "дядю" з подивом і недовірою. І чи не подумаєте ви, що парто перейти з "хіпі" до "йіпі" - добре одягнених і вихова-них молодих клерків, - бо пора настала... Від ступеню глибини взаємовідносин, прояснених найпер-ше у слові, залежать види спілкувань: знайомство, симпатія, дружба, кохання. По суті, це етапи одного процесу, хоча не завжди один переростає в другий. Можна згадати, що батько психо-аналізу 3. Фрейд твердив: усяка симпатія і дружба - це "недороз-винене кохання": кохання - найвищий і найглибший рід спілку-вання. Гарно сказано, що "у будівлі людського щастя дружба зво-дить стіни, а кохання утворює купол" (К. Прутков).

Водночас буває, що людей єднають у пару (і не тільки