- корінних жителів Америки - існувала, по-перше, т. зв. мова "вогню та диму": тут інформація передавалася на відстань кількістю розпалених багать, тривалістю та послідовністю спалахів вогню. По-друге, тут використовувалося вузликове письмо (кіпу); узгоджений заздалегідь характер вуз-ликів, зав'язаних на шнурі, був знаком, що передавав певну інформацію. У стародавніх германців до засвоєння ними римсь-кої цивілізації були в ужитку руни - різноманітні за комбінаціями зарубки на дерев'яних брусках такого ж само при-значення. Красномовна ситуація, записана "батьком історії" Ге-родотом. Коли давньоіранський цар Дарій вирішив підкорити вільнолюбних кочових скіфів, вони послали цареві-завойовнику своєрідного "листа": птаха, мишу, жабу іі п'ять стріл, без усяких пояснень. Дарій спробував витлумачити цю загадку па свою ко-ристь. Оскільки, як сказав він, мита живе у землі, жаба - у воді, птах подібний до коня, а стріли означають військову хоробрість скіфів, то "дарунок" було потрактовано як знак покори. Але його воєначальник подав інше прочитання "листа": перси мусять захо-ватися, немов як птахи в небі, немов миші у землі, немов жаби в озера, або ж потраплять під численні стріли скіфів. Подальший розвиток подій засвідчив, що воєначальник виявився мудрішим за свого царя.
З подібних ситуацій народжувалося письмо. Спочатку воно було, як правило, малюнковим: "нога" означало "йти", "око" - ба-чити" тощо. Формалізація таких малюнків породила ієрогліфи єгиптян, клинопис месопотамців і т. п. Алфавіт, тобто письмо, в якому одна буква означає певний звук, винайшли фінікійці -ініціативний торговельний народ стародавнього Середземно-мор'я; у них його запозичили стародавні греки, а від них - усі ста-родавні цивілізації Європи.
Писемна форма комунікації, яка виникає поруч з усною, створює новий щабель мовленнєвої культури; формування на ос-нові усної народної творчості писемної літератури, виникнення різних форм красномовства та ділового мовлення пов'язано з складанням у суспільстві касти грамотних професіоналів, що ко-ристуються великим авторитетом.
Знання ще рідкісне й дорогоцінне, а писець - носій мудрості - користується величезним авторитетом. Характерно, що там, де в повазі був інтелект і люди вважалися рівними, грамоті дітей по-чинали навчати масово й рано. Так, у стародавніх євреїв дітей на-вчали читати й коментувати Біблію з 6-ти років; письму й читан-ню навчали як хлопчиків, так і дівчаток. Навпроти, монополізація знань правлячою верхівкою (як у Стародавньому Єгипті, напри-клад) прирікали маси людей на рабське й темне існування. Писці стародавнього Єгипту чи Вавилону служили чиновниками висо-кого рангу і були сповнені величезної самоповаги. До нас дійшло повчання одного месопотамського писця, який докоряє синові, що ледацюга не бажає успадковувати ремесла, яке так добре годувало ще його діда й батька.
Рідкісна й дорогоцінна освіта не лише в Стародавньому світі, а й у середні віки. Достатньо сказати, що переписана грамот-ними писцями Біблія коштує величезні гроші19: її оздоблюють зо-лотом і коштовним камінням, тримають, на знак пошани, на го-лові й урочисто читають по церквах - як Слово Боже, звернене до людства.
З розвитком світського суспільства та неухильною демокра-тизацією норм суспільного життя протягом наступних століть грамотність і норми мовленнєвої культури поширюють свій вплив. Суспільство, в першу чергу - європейське, потроху почи-нає розуміти роль граматики. Відома ситуація епохи пізньої ан-тичності: чоловік зобов'язався принести жертву в храм, і дав пись-мове зобов'язання подарувати святині розкішну річ: "статую зо-лоту піку в руках утримуючу". Коли ж дійшло до виконання зо-бов'язання, то жертводавець скористався з відсутності належної за граматичними правилами коми й подарував статую з дешевого матеріалу - з тоненьким золотим списом у руці.
У цивілізованих країнах найперше усталюються норми гра-матики та літературної мови - як необхідна умова нормальної мовленнєвої комунікації. Піднесення величі Франції у XVII ст. супроводжується, зокрема, заснуванням Академії наук, перед якою видатний державний діяч, несправедливо осміяний О. Дю-ма кардинал Ришельє, ставить завдання: створити словник фран-цузької мови та граматичні канони. Цікаво відзначити, що у нас в Україні відомий церковний письменник XVI ст. Мелетій Смот-рицький також створює свою знамениту "Граматику" саме в годи-ну потреби духовної консолідації суспільства, і навіть раніше, ніж французи.
Граматичні помилки можуть дорого коштувати суспільству. У середині минулого століття світ облетіла цікава інформація: 1962 ]). недостатньо уважна американська друкарка, передрукову-ючи програму для комп'ютера, пропустила тире, внаслідок чого в обчисленні траєкторії космічної ракети з'явилася помилка, й сна-ряд довелося після запуску знищити. Ціна пропущеного тире склала 18 тисяч доларів.
Грамотність може бути, як в архаїчних цивілізаціях, розкішшю для небагатьох привілейованих, але масова і добро-якісна освіта, типова для сьогоднішнього розвиненого суспільства, як правило, не залишає грунту для маніпулювання людьми; грамотні люди мають власну думку, їх нелегко "задури-ти". Утвердження в 1917 році на неосяжних теренах нинішнього СНД більшовизму з його кривавими діяннями сталося можливе не в останню чергу через масову темноту й відсталість населення. Більш того, більшовики зуміли, ліквідувавши елементарну негра-мотність народного загалу, перетворити масову освіту на масове
ж зомбіювання громадян своєї держави. Недарма у колишньому Радянському Союзі більш за все боялися вільної комунікації (як громадян країни між собою, так і з іноземцями) і правдивої інфор-мації. За невинний анекдот щодо чергового "вождя" можна було заплатити життям. Падіння цього режиму не в останню чергу бу-ло зумовлене зв'язаністю комунікації в суспільстві, що фатально загальмувало його розвиток.
Нечуваний розвиток в наші дні професійного і самодіяльно-го ораторства, яке мас грунт не стільки в усному, скільки в писем-ному мовленні, та друкованої публіцистики, особливо ж при опорі на науково-технічну думку, породжує феномен ЗМІ (засобів ма-сової інформації). Комунікація стає