Відкриті питання дають можливість співбесіднику дати розгорнену відповідь. Наприклад: "Як тобі здається, де краще відпочивали влітку - в Криму чи в Карпатах?", "Як склалися твої відносини з чоловіком?", "Що саме тобі подобається у цьому гурт-ку?" тощо. Відкриті питання найчастіше починаються словами: "Як? Чому? Навіщо? Яким чином?" Подібні питання вимагають не лише дати оцінку ситуації (людині тощо), але й пояснити її.

Стосовно будь-якого предмету розмови можна задати як за-криті, так і відкриті питання. І тут вже головну роль відіграє та ме-та, яку переслідує комунікант.

Отже, ми бачимо, що краще за все будувати діалог на чергу-ванні відкритих та закритих питань - це дає змогу не тільки отри-мати інформацію, але і зрозуміти позицію співбесідника.

Можна утворювати діалог за допомогою лише відкритих питань, які будуть свідчити про те, що ви дійсно цікавитеся точкою зору співрозмовника (хоча у такому разі важче отримати кон-кретну інформацію - схвалення чи засудження тощо). Але тут існує небезпека задати занадто відкрите питання. Усі ми їх чуємо від знайомих, з якими довго не бачилися: "Як життя?", "У тебе все нормально?", "Що новенького?" На питання такого типу досить складно дати вичерпну відповідь, оскільки це потребує дуже бага-то часу, і тому на таке "відкрите" питання відповідають скоріше за все, як на закрите: "Нормально", "Все гаразд" і т.д.

Проте ніколи, навіть з незнайомою людиною, не треба буду-вати діалог лише за допомогою закритих питань - це залишає вра-ження допиту. Крім того, обов'язково будуть виникати незручні паузи.

Наприклад, поданий вище діалог на тему вступу до внз, в принципі, можна побудувати і лише на закритих питаннях.

Подібний діалог буде свідчити про те, що ваш співбесідник як особистість вас зовсім не цікавить, а ви використовуєте його лише для отримання певної інформації. У свою чергу, це не буде сприяти встановленню контакту та теплих стосунків.

Проте, може статися, що на закрите питання ви почуєте та-ку ж відповідь, як на відкрите. Скоріше за все, це свідчить, що співбесідник довіряє вам і почувається у вашому товаристві роз-куто. Найчастіше так буває між друзями або добрими знайомими. Наприклад, на питання "А яка там плата за навчання?" можна по-чути: "Три тисячі п'ятсот гривень за рік. Це, звичайно, не мало, але професія економіста всюди коштує дорого. Проте це гарантія забезпеченого майбутнього, і ці гроші себе виправдають не один раз. І взагалі, я дізнався, що в інших вузах - гроші майже ті ж самі, але умови навчання гірші. Краще я заплачу зараз за навчання од-разу, проте потім вже не буду думати, наприклад, де купити підручник з тієї чи іншої дисципліни адже тут є непогана бібліотека".

Різні дослідники виділяють різні типи діалогів. Можна зве-сти ці класифікації до таких трьох позицій:*

когнітивний діалог (від лат. cognitio - пізнання), який має на меті обмін інформацією між учасниками. Наприклад:

Чи має Ваша фірма вихід на європейський простір?

Авжеж, ми активно співпрацюємо з багатьма європейськими країнами - Австрією, Німеччиною, Італією, Францією.

Отож, об'єднуємо наші капітали для цієї справи?

Поза усяким сумнівом, об'єднуємо! Адже прибуток обіцяє бути, самі кажете, немалий.*

конфліктний діалог, у плині якого комунікація між учасниками руйнується; емоційний фон такого діалогу – різко негативний; наприклад:

Ви розумієте, що після ваших слів наше спілкування неможливе?

Чим скоріше ви підете звідси, тим краще для нас обох.*

фатичний діалог (від лат. слова fatuus - нерозумний, про-стак), який має зазвичай чисто формальний характер і по-кликаний просто встановити контакт; фатичний діалог відбувається зазвичай у формі усної комунікації; це різно-манітні етикетні формули тощо:

Гарна погода, чи не так?

О, так, погода дійсно прекрасна.

Слід зазначити, що, повз очевидну "простоту" такого діало-гу, він буває набагато змістовніший, ніж може видатися. Уявіть ситуацію, коли хлопець прагне познайомитися з невідомою при-вабливою дівчиною, і шукає лише зачіпки - "пусті" фрази фак-тичного діалогу можуть стати цією "зачіпкою", доповнюючись ви-разними інтонаціями, мімікою, жестикуляцією тощо. З іншого бо-ку, відповідь "крижаним тоном" не менш інформативна, ніж спов-нене теплих інтонацій "Добрий день!". Численні етикетні форму-ли, дотримання або недотримання них, теж бувають дуже красно-мовні (до однієї й тієї само особи можна звернутися і "Ваша пре-велебність!", і "Гей, ти там!"). Фатичний діалог - це завжди "дек-ларація про наміри", і він буває не менш інформативним, ніж діалог когнітивний.

У фактичному діалозі часто зустрічається те, що Є. Клюєвим називає топіки (від грец. Фьрпт - місце) . Топіки - це стандартні типи мовленнєвих ситуацій, з якими ми часто зустрічаємося у житті. Наприклад, візит до лікаря, розмова з вчи-телем, відвідування бібліотеки тощо.

Іноді дуже часте використання окремих топіків (скажімо, пов'язане із постійно повторювальними ситуаціями на роботі) може призвести до того, що людина/потрапляючи у звичну і бага-то разів програну ситуацію, одразу починає видавати мовні кліше, навіть не замислюючись над їхньою доцільністю.

Наприклад, Д. Донцова в одній з своїх книг ("Долари царя Гороха") описує подібну кумедну ситуацію, в яку потрапляє родина Ва-сильєвих.