колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел. [6; c. 72-73]
Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні. [9; c. 42-43]
Взаємозбагачення мов – це один із шляхів еволюції мов світової спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів і, природно, не може виявити себе зараз – в епоху суттєвих зрушень у гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові – не завжди благо. Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами – радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення - це процес, коли словесний знак іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями.
Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження.
Звичайно, непомірне та недоречне використання англійських слів недопустимо, але такі явища шкідливі і при вживання будь-якого слова. Ні вчені-лінгвісти, ні журналісти та письменники не повинні сидіти склавши руки та спостерігати, як засмічується англіцизмами рідна мова. Але заборони тут не допоможуть. Потрібно виховувати культуру мовлення, мовленєвий смак у сучасних мовців. А смак – головна умова правильного і доречного вживання мовленєвих засобів як запозичених, так і своїх, власних. [10; c. 42-43, 54]
РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ТА ПРИЧИНИ ПРОНИКНЕННЯ АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Слова іншомовного походження - невід’ємна частина української лексики. Їх запозичення тісно пов’язане з історією нашого народу, що на різних етапах формування та розвитку власної державності вступав у багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини з іншими народами світу і, таким чином, збагачував та змінював свою мову. Лексичні запозичення з англійської мови в українську проникли пізніше, ніж з французької чи німецької, головним чином у ХІХ та ХХ ст.; засвоювалися вони в основному через російську мову. [2; c. 140]
Історія проникнення англіцизмів в українську мову тісно пов’язана з історією проникнення їх в російську, яка й сьогодні має значний вплив на нашу мову. У ХVІ столітті разом з успіхами зовнішньої торговлі в російській лексиці з’являються чи не найперші іншомовні слова, зокрема, англійського походження. Запозичені слова вступали разом з новими товарами та поняттями. Саме в цей період було закладено початок професійного вивчення англійскої мови з науковою та практичною метою.
Другий період активного проникнення англіцизмів спочатку в російську, а згодом і в українську мову починається в часи правління Петра І. У цей час спостерігається активізація запозичень попереднього періоду, а також подальше збагачення лексики за рахунок англійських запозичень з різних областей побуту, торгівлі, наук. Останні представлені математикою, морськими та загальноінженерними науками.
Третій пік появи англійських слів у російській та українській мовах – 20-ті роки ХІХ ст. В якості основного чинника процесу запозичення англійських слів необхідно відзначити англофільну спрямованність Катерини ІІ, заснування нею з метою перекладу іноземних, зокрема, англійських, книг перекладного товариства.
Основними причинами зростаючого престижу англійської мови в імперській Росії є:
закріплення та підвищення престижу Англії на світовій арені;
послаблення впливу французької мови через війну з Францією в 1812 р., що звільнило деякий простір для англійських запозичень;
формування в суспільній думці погляду на англійську мову як на мову прогресу;
створення протягом трьох століть сприятливих лінгвістичних умов, що полегшували запозичення англійських слів;
збільшення англійської літератури, що сприяло виходу англійської мови із замкнутого кола верхівки до широких верств суспільства.
Два наступних етапа впровадження іноземного мовного матеріалу відбуваються в ХХ ст. – 20-ті роки та оформлення України як незалежної держави. Хоча частка англійських запозичень загальної кількості іншомовних слів в перші два десятиліття ХХ ст. була мінімальною, в цей час в мові з’явилися такі слова: boom – бум; film – фільм; stand – стенд; jazz – джаз; dancing – дансінг; service – сервіс; foxtrot – фокстрот; sweater – светр.
Після 1925 року англійська мова дістала головну роль в якості лінгвістичного донора. У ці роки в мову прийшли англійські слова: combine – комбайн, container – контейнер; tanker – танкер; trolley-bus – тролейбус; demping – демпінг; cocktail – коктейль; detektor – детектор; televisor – телевізор; teletype – телетайп та інші. [11; c.96-101]
Кінець ХХ століття – переломний момент історії української мови, який характеризується двома процесами:
розширення сфер вживання української мови у зв’язку з набуттям нею реального статусу державної;
збільшення питомої ваги іншомовних елементів в активній лексиці, причиною якого є посилення взаємодії з країнами