У повній мірі необхідно використовувати можливості української фонетики та фонології, тобто фонологічних розрізнень та протиставлень, характерних для рідної мови, і, що не менш важливо, не діяти всупереч законам нашої мови, орієнтуючись на іншу, зокрема, на російську. Саме в питаннях передачі звучання іншомовних слів засобами української графіки слід рішуче раз і назавжди відмовитись від наслідування зразків, узятих з російської орфографії.

Проблеми графіки неможливо відмежувати від фактів специфіки фонетичного та фонологічного порядку. Літера – це засіб зображення звука, а звук – це репрезентант фонеми даної мови. Одночасно необхідно пам'ятати, що в основі української графеміки, яку звично називати фонетичною, лежить по суті фонологічний принцип, що стосується, як правило, й усіх інших систем цього роду. Це означає,що графічні знаки, а в окремих випадках, і їх комбінації співвідносяться з фонемами англійської мови, а не з її звуками як такими. Наші “літерофонеми” можуть лише в якомусь наближенні передавати фонемну структуру англійських слів з тої простої причини, що в кожній мові діє своя специфічна фонологічна система. У такій ситуації висувається на перший план звукова (а не фонемна) значимість літер. “Літерофонеми” перетворюються в “літерозвуки”. Саме як такі вони сприймаються в процесі переносу слова з його фонетичним складом з однієї мови в іншу. Рівночасно відбувається й субституція звуків оригіналу звуками, а враз з тим і фонемами мови рецептора і, нарешті, чим і завершується вся процедура, - відповідними графічними знаками цієї мови. При цьому часто фонологічні розрізнення характерні для мови оригіналу (Mary – sherry, Мері – шері, пор. ще Cantbury – Кентербері: три англійські фонеми, позначувані трьома літерами – а, е, и, передані в українській транскрипції однією літерофонемою “е”). Ясно, що в такій графічній системі, як англійська, низка літер набуває своєї конкретної фонетично-фонологічної значимості тільки в синтагматиці (a: grass, bell, bad).

Формулюючи правила транскрипції англійських слів, необхідно знайти якийсь баланс між поміркованістю та радикалізмом, але з перевагою останнього.Отже:

Особливості граматики української мови визначає напрямок граматичних змін, що відбувається з англійськими запозиченнями. Граматична асиміляція англійських слів пов’язана з категоріями роду, числа, про які було згадано раніше, а також з відмінюванням іменників та прикметників та дієвідмінюванням дієслів. Як правило, слова набувають граматичних категорій мови-реципієнта незалежно від присутності або відсутності в мові-донорі та втрачають своє граматичне значення. При порівнянні двох мовних систем, що контактують, найменш серйозні розходження між англіцизмами в українській мові та їх етимонами в англійській мові спостерігається в категорії числа, найбільші – в категорії роду (Див. вище).

До розряду морфологічної асиміляції можна віднести процес словоскладання англійських слів у моменти їх запозичення в українську мову. До цієї групи лексиколізованих запозичень належать слова типу вокзал (Vauxhall), футбол (football), трамвай (tramway), в яких обидві частини складного англійського слова ввійшли в єдине слово в українській мові; бейдевінд (by the wind), делінд (delint), в склад яких ввійшли іменник, прийменник та (або) артикль; слова, отримані словоскладанням лексем коротких речень – аврал (over all), полундра (fall under!) та інші.

Участь запозиченої лексеми в словотворенні в системі мови-реципієнта є ознакою найбільш успішної асиміляції. Наприклад, англійський суфікс, що має форму –абель-, в українській мові показує позитивну продуктивність, початок якій поклало слово комунікабельність за аналогією до якого з’явились слова читабельний, респектабельний та інші. Процес деривації можна також спостерігати у випадку таких інтегрованих слів, як парк, мітинг, лідер, стрес, шок та інші. Дериватами слова парк є паркувати, парковка; мітинг – мітингувати; лідер – лідирувати, лідерство; стрес – стресовий; шок – шокувати, шоковий. [11; c. 107]

Семантична асиміляція. З розширенням вживання іншомовних слів – позначень “чужої” реалії або поняття настає період, коли слово використовується для позначення явищ, предметів або понять вже пристосованих до української дійсності, що стали відомими або спільними для англічан та для українців. Цей період запозичення слова українською мовою характеризується розширенням семантичного наповнення слова не тільки тому, що при збережені першого “екзотичного” значення в слові з’являється значення, що свіввідноситься з українською дійсністю, іноді досить відмінне від значення свого англійського прототипа. Саме в цей період посилюється семантичний вплив мови-джерела на слова-еквіваленти в українській мові при послабленні впливу на оформленність слова. Це явище закономірне та пояснюється тим, що англійське слово отримує різну інтерпретацію або пояснювального (словники), або контекстуального (українські тексти) характеру. Звісно, що в цьому випадку необхідно було простежити семантичний розвиток англійських двох- або багатозначних слів в українській мові, які спершу з’являлися лише як позначення