Реферат на тему:
Прояви синонімії у сучасній науковій термінології
Погляди на синонімію як системоформуючу категорію у сучасному мовознавстві представлені різнопланово.
Дж.Лайонз стверджував, що виділення синонімів у складі структурної організації лексики не є правомірним, оскільки синоніми не релевантні, не здатні служити для розрізнення мовних одиниць, і нічого б не трапилося, якби “можливо було їх відмінити наказом”. [Уфимцева: 1968, 184] Як писав Г.О.Винокур, синонім – це лінгвістична абстракція, це “слово у словнику”: “Якщо мати справу не з лінгвістичною абстракцією, а з живою і реальною мовою, яка фактично існує в історії, так звана синонімічність засобів мови є не що інше, як фікція. Синонім залишається синонімом, допоки знаходиться у словнику”.1 Цим автор підкреслює, що у словнику подається змістова характеристика слова, яка закладається у свідомості того, хто говорить (або пише) даною мовою. І лексична та лексико-семантична система мови “спрацьовує” у того, хто вміє володіти різними засобами мови. Отже синонімія, на думку Г.О.Винокура – це штучне поняття.
Е.Косеріу, навпаки, синонімічні відношення слів називав основним видом лексичних опозицій. Подібну позицію при визначенні поняття синоніма та меж синонімії займають А.П.Євгеньєва, Д.М.Шмельов, В.В.Виноградов.
Така суперечливість у поглядах лінгвістів при визначенні синонімічних відношень дозволила А.А.Уфімцевій розглядати у системі мови будь-який словесний знак у певних семантичних зв’язках, розмежовуючи при цьому два напрямки – теоретичний і практичний. З одного боку, якщо обмежуватися лише структурною організацією лексем, можна говорити про “системні синоніми”. Якщо мовний матеріал добирається з метою поліпшити спілкування, щоб у свою чергу забезпечити “ситуативний або вербальний контекст”, відповідно з’являються “мовленнєві синоніми”. Це так звана практична сторона синонімії. Однак при цьому можливі порушення синонімічних відношень слів. [Уфимцева: 1968, 184]
Д.М.Шмельов застерігав проти змішування таких різних за характером явищ, як “близькість значень” різних слів і їх здатність позначати одні і ті ж предмети. [Д.М.Шмелёв: 1973, 115-117] Тому було запропоновано ще один “вирішальний” критерій при визначенні синонімії – семантичний критерій. [Касарес 1958, Д.Н.Шмелёв 1964, А.П.Евгеньева 1966, Денисов 1974]
Однак незалежно від того, чи ототожнюється весь об’єм лексем, чи розглядається одне із значень лексичних одиниць, синонімія – це семантичне явище [А.А.Уфимцева: 1968, 189; Ю.Д.Апресян 1966], пов’язане з номінацією реалій, що відображаються у поняттях і уявленнях людини.
Синонімічні відношення, так само як і антонімічні, будуються на опозиції принаймні двох лексичних одиниць за однією чи кількома ознаками, [А.А.Уфимцева: 1968, 189]. А члени опозиції, відповідно, є крайніми точками на “шкалі” синонімічності (за термінологією Д.М.Шмельова). Одразу постає питання про ступінь синонімічності, що визначається кількістю позицій, у яких протиставлення найбільше нейтралізується. Д.М.Шмельовим було запропоновано визначення синонімів: “Синоніми – це слова, неспівпадаючими ознаками яких є лише ті ознаки, які можуть стійко нейтралізуватися у визначених позиціях. Чим більше таких позицій, тим вищим є ступінь синонімічності відповідних слів, тим частіше відбувається їх взаємозамінюваність”. [Д.Н.Шмелёв: 1973, 130] Це визначення базується на основі поняття нейтралізації, оскільки, по-перше, поняття нейтралізації відповідає поширеному розумінню синонімів, по-друге, тісно пов’язане з явищами, властивими мові вцілому. [Там же, 120-121] Автором було запропоновано три варіанти нейтралізації протиставлення за певною ознакою, в яких протиставлення реалізується, або не реалізується. [Там же, 121-128]
Ознаку взаємозамінюваності синонімів було визначено значно раніше Л.А.Булаховським: “Слова, які здатні у певному контексті чи контекстах, близьких за значенням, змінюватися без відчутного розрізнення за змістом, мають назву синонімів”. [Л.А.Булаховський: 1953, 39] Однак взаємозамінюваність синонімів – це лише окремий випадок “замінюваності” одного слова іншим, а точніше називання предмета різними словами. [А.П.Евгеньева: 1964, 10-11] Такі взаємозаміни можливі лише між дублетами, і зовсім неможливі між синонімами-еквівалентами, які розрізняються між собою сполучуваністю.
Вирішити питання про заміни та взаємозамінюваність стає можливим, коли йдеться про певний контекст. [А.П.Евгеньева: 1966, 6]
Питання про сам контекст (у широкому та вузькому значенні) при визначенні синонімів та їх детальному розгляді піднімалося у зв’язку з стилістичними синонімами. Тому у “Проекті словника синонімів” дослідниця поставила питання про розмежування сфери дії синонімів. Синонімія у будь-якій формі (лексична, морфологічна, синтаксична) – це проблема синхронного розгляду явищ мови. І тому цілком закономірним є розгляд та опис лексичної синоніміки певної сфери мови, зокрема синоніміки спеціальної наукової мови.
Якщо говорити про синонімію у термінології, то слід згадати, що з погляду лінгвістики у термінології фіксуються ті самі види системних зв’язків, що і в інших шарах лексики загальнонаціональної мови. Термінологія – це частина лексики загальнонаціональної мови, пов’язана з іншими мовними системами. “Одночасно вона є й донором, і реципієнтом. Збагачуючи певною мірою лексику, вона сама перебуває під впливом тих процесів, що відбуваються в лексиці загальнонаціональної мови”. [Ф.О.Нікітіна, 1996]
У термінології ознака синонімічності кваліфікувалася авторами проектів ГОСТів як явище негативне, небажане чи взагалі заперечувалася.2 Завдяки працям В.П.Даниленко погляди на синонімію термінів дещо змінилися; вона довела, що конкретні проекти ГОСТів практично не виконують вимогу про заборону синонімів. Синоніми “замасковуються”, коли беруться у дужки, коли подається рекомендація про використання скорочених форм термінів (саме цю ознаку визначав Д.С.Лотте, аналізуючи науково-технічну термінологію)3, а також варіант з використанням інших мовних компонентів, зокрема інтернаціоналізмів, які є варіантами повних форм термінів, або пояснення у свого роду “записках” щодо варіативних паралельних термінів. “Звичайно, синоніми не можуть бути правилом, - пише В.П.Даниленко, - однак частотність винятків і створює передумови виникнення та існування варіантних форм одного поняття. Категорична заборона синонімів вступає в протиріччя з практикою використання